Микола Романюк: «Для реалізації повноважень повинні бути ресурси, передусім фінансові та кадрові. Це – аксіома».

Тенденції останнього десятиліття розбудови української держави свідчать про невпинну надмірну централізацію владних повноважень та фінансів. Для прикладу, з 1999 до 2009 року кількість осіб, які працюють в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування Волині, збільшилась у півтора рази з 5785 до 8918 чол. Цей ріст не змогли припинити ні масштабні скорочення, здійснені адміністрацією Л. Кучми, ні науково-технічний прогрес з його інформаційними технологіями у вигляді факсів, електронної пошти, новітньої системи діловодства тощо. Проте якщо чисельність посадовців облдержадміністрації з її підрозділами виросла за 10 років на 60 чоловік, а структури усіх 16 райдержадміністрацій посилились на 250 службовців, кількісний ріст працівників територіальних підрозділів міністерств та інших центральних органів державної влади на Волині просто вражає - з 2067 чол. у 1999 році до 3777 чол. у 2009 році (ріст 183%). Як наслідок, частка кадрового забезпечення облдержадміністрації скоротилась до 5,8%, а разом із райдержадміністраціями (18,8%) кадровий ресурс місцевої державної виконавчої влади у нашій області становить лише 24,6% проти 42,4% державних службовців, діяльність яких контролюється безпосередньо зі столиці. Але якщо збільшення штатної чисельності ОДА та РДА, так само як структур місцевого самоврядування було пов''язано з виконанням принципово нових функцій (служба у справах неповнолітніх, центр соціальних служб для дітей, сім''''ї та молоді, відділи комп''ютерного забезпечення тощо), то збільшення складу територіальних органів центральної виконавчої влади на місцях пов''''язане з розширенням контролюючих структур, які реально не приймають рішення, але здатні звести нанівець усі добрі починання та задуми місцевої влади. Приміром, за чинним законодавством потенційному інвестору, який повірить нашим закликам і спробує розпочати нове виробництво в області, для реалізації задуманого необхідно двічі, а то й тричі отримати погодження у коридорах громіздкої та обтяженої процедурами дозвільної системи. На його шляху стане вимога оплатити платні послуги спеціально створених комунальних підприємств та все тих же територіальних органів центральної виконавчої влади, серед яких як мінімум десяток оминути ніяк не вдасться (управління Держкомзему, санепідстанція, управління з контролю за використанням та охороною земель, управління охорони навколишнього природного середовища, Державна екологічна інспекція, управління МНС, ДП "Укрдержбудекспертиза", Інспекція ДАБК, держземкадастр, Філія ДП "Науково-дослідний центр Інституту археології НАК України" і т.д.). Лише волинські археологи за видачу довідки про обстеження ділянки до 10 соток будуть вимагати 1184,62 грн. Ці платні послуги, які можуть надавати територіальні органи виконавчої влади насправді є методом дофінансування потреб державного бюджету на утримання створених ними ж неефективних громіздких структур. В той же час вони є постійним джерелом корупційних схем та точкою економічної напруги. Тому їх необхідно ліквідувати, передавши функції контролю місцевим органам виконавчої влади з економічно обгрунтованим фінансуванням. Для реалізації повноважень повинні бути ресурси, передусім фінансові та кадрові. Це - аксіома. А тому на шляху до ефективної регіональної політики у нашій державі першочергово необхідно: 1.Посилити політичну відповідальність місцевих посадовців за прийняті ними рішення. 2. Дати повноваження приймати ці рішення на місцях під відповідальність посадових осіб територіальних громад. 3. Забезпечити фінансову складову реалізації рішень - самодостатність місцевих бюджетів. Під посиленням політичної відповідності маю на увазі чітке розмежування повноважень між місцевими органами державної виконавчої влади та місцевим самоврядуванням. Правовий двоголовий дуалізм, який зараз існує у стосунках між радами та адміністраціями, повинен бути подоланий якомога скоріше. Повністю підтримую ініціативу Президента України Віктора Ющенка щодо одночасного системного реформування виборчого, територіально-адміністративного та законодавства України про місцеве самоврядування. Населення області має право знати, хто особисто відповідальний за ситуацію в регіоні і могти спитати з цієї людини. Висока відповідальність безумовно повинна підкріплюватись високою довірою та високим ступенем легітимності влади. Тому ідеальним для сучасних умов вважаю зосередження виконавчої влади в інституті голови виконкому ради, обраного прямим голосуванням. Нагадаю, що таку схему організації влади Україна апробувала у 1994 - 1996 роках у виключно складних економічних умовах. Думаю, що саме вона заклала основу подальшого росту української економіки. Посиленню відповідальності перед виборцем, а не головою партії, сприятиме також повернення до мажоритарної системи виборів до органів місцевого самоврядування. Щодо самодостатності місцевих бюджетів: у поточному році із загальної кількості обласних бюджетів лише один обласний бюджет у Дніпропетровській області та бюджет міста Києва сформовані без дотації вирівнювання з державного бюджету. В нашій області із 408 бюджетів територіальних громад лише 12 - бездотаційні. І справа не в тому, що на Волині мало збирається грошей. У намаганні централізувати усі фінансові потоки ми дійшли до того, що ліцензію на добування піску в невеличкому кар''''єрі за селом необхідно отримувати у Києві. Між тим, втілення ідеї самостійності кожного місцевого бюджету неможливе без подальшого розширення їх власної доходної бази. Корисні копалини місцевого значення, як на мене, якраз і могли б бути тією додатковою базою, з використання якої у першу чергу повинна мати дохід місцева територіальна громада. Позитивний ефект на розширення доходної бази місцевого самоврядування також матиме прискорення прийняття Закону України "Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки", внесення змін до Бюджетного кодексу України, що передбачають включення до доходної частини бюджету розвитку місцевих бюджетів 10 відсотків податку на прибуток приватних підприємств. Крім цього, до доходів, що не враховуються в розрахунках міжбюджетних трансфертів (ІІ кошик) необхідно повністю віднести плату за землю із збільшенням надходжень на користь бюджетів територіальних громад з 60 до 90%. Подібне переміщення передбачається і щодо адміністративних штрафів. Ми виступаємо також за зарахування до загального фонду бюджетів місцевих рад, на території яких розташовані об''''''єкти по видобуванню природних ресурсів, частини рентної плати за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні. Це дасть змогу не лише збільшити надходження до місцевих бюджетів, а й можливість додаткового фінансування програм із захисту довкілля. Думаю, що справді відповідальна регіональна влада спроможна самотужки здійснювати пооб''''єктний розподіл субвенції на соціально-економічний розвиток регіонів безпосередньо на рівні області, а для її рівномірного поступлення пропоную застосовувати механізм щоденних відрахувань від загальнодержавних податків та зборів, як це на сьогодні вже робиться по дотації вирівнювання. Отже, в умовах політичної та економічної кризи передусім нам потрібна реформа місцевої публічної влади. Ця реформа може бути одночасно засобом посилення політичної відповідальності та ефективним антикризовим заходом, після реалізації якого будуть зекономлені мільярди з державного бюджету, яких так потребує наша економіка.

Источник: Волинська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике