148 річницю
перепоховання Великого Українця

148 річницю перепоховання Великого Українця відзначили Шевченківськими читаннями

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий...
Т. Г. Шевченко

Сьогодні виповнюється 148 років від дня перепоховання на українській землі тіла Великого Українця Тараса Шевченка.
З цієї нагоди в сквері імені Тараса Шевченка відбулися Шевченківські читання "Юнь шанує Кобзаря".
В урочистому дійстві взяли участь заступник міського голови Віктор Байдич, керівники управлінь і відділів міської влади, громадськість міста, студенти та школярі.
З уст найменших дітей – учениць театрального класу дитячої школи мистецтв "Райдуга" та інших учасників лунала поезія величного мислителя України.
Тарас Шевченко своєю волелюбністю закликав до боротьби за свободу і незалежність нашої України, своїм Кобзарем оберіг українську мову, захистив нашу національну ідентичність і весь світ визнає його як генія нашого народу.
До річниці перепоховання Пророка України Шевченківські читання проводяться з метою вшанування пам’яті та популяризації творчої спадщини великого поета України, її вічної гордості та слави.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА (за матеріалами Інтернет-видань)

Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року у Петербурзі і був там на третій день похований на Смоленському цвинтарі. Невдовзі українська громада міста домоглася дозволу російської влади на перепоховання поета у відповідності з його волею в українську землю.
18 травня домовину з прахом Шевченка було привезено до Києва. Київська "Громада" організувала багатолюдну маніфестацію, яка завершилася панахидою у церкві Різдва Христового на Подолі. Труна перебувала у церкві до 20 травня, коли її було перенесено на пароплав і доставлено до Канева.
22 травня, після богослужіння, прах Шевченка був похований на Чернечій горі біля Канева, – у місці, яке точно відповідало омріяному поетом 1845 року у вірші "Заповіт". Незабаром могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, і Чернеча гора отримала назву Тарасової. Відзначення річниць перепоховання поета стало національною традицією всупереч репресіям російської влади. Влітку 1891 року кілька київських студентів, зібравшись на Тарасовій горі, заснували таємне "Братство Тарасівців". Його програма під назвою "Символ віри молодих українців" ставила за мету здобуття політичної самостійності України.
Прийшовши до влади, більшовики знищили хрест на могилі Шевченка, а 1935 року зруйнували київську церкву Різдва Христового. 25-го року могилу поета було включено до Канівського музею-заповідника, і через 14 років там був відкритий пам’ятник роботи скульптора Манізера.
Від 1964-го року у Києві зародилася традиція відзначення річниці перепоховання Шевченка біля пам’ятника поету навпроти університету. Відтоді щороку упродовж чверті століття 22 травня сквер імені Шевченка був оточений міліцією та агентами держбезпеки. Того дня покладання квітів до пам’ятника, читання віршів Шевченка, співання "Заповіту" чи навіть перебування у сквері загрожувало людині побиттям, арештом, звільненням з роботи або виключенням з університету, ув’язненням до в’язниці чи психіатричної лікарні.

Источник: Хмельницька міська Рада | Прочитать на источнике