У Хмельницькому
відзначили День пам’яті жертв політичних репресій

У Хмельницькому відзначили День пам’яті жертв політичних репресій

Минулої неділі міський голова Сергій Мельник і секретар міської ради Валерій Лесков взяли участь у загальнонаціональному заході вшанування пам'яті жертв тоталітарного комуністичного режиму.
До очільників міста приєдналися представники обласної ради та обласної державної адміністрації, обласного товариства політичних в’язнів, репресованих і членів їх сімей, учні міських шкіл, політичних партій…
До пам'ятника "Ангел Скорботи" покладено вінки й живі квіти. Подібна акція відбулась на військовому кладовищі біля пам'ятного знака жертвам репресій.

Протягом усієї історії радянської України від штучних голодоморів і репресій, метою яких було зламання національного руху, загинуло за різними оцінками 10–20 мільйонів людей.


ДОВІДКА:

Причини масових політичних репресій. Проблема реальної спрямованості та кількісних параметрів політичних репресій радянських часів значною мірою ще й досі залишається "білою плямою" в історичній науці. За матеріалами розпорядчих документів, чекістських доповідних у інстанції, оперативно-статистичної звітності, обвинувальними висновками, уже близько двадцяти років, крок за кроком відновлюється страшна правда про багатолітній злочин проти власного народу під гаслами боротьби з "ворогами народу".
Фізичне знищення власних громадян, світогляд яких відрізнявся від комуністичного, було розпочато відразу після більшовицького жовтневого перевороту 1917 р. Воно зачепило середовища видатних діячів і певні категорії населення та періодично сягало своїх піків. Нечуваних масштабів масові репресії відбувалися після штучного голодомору 1932-1933 років. Упродовж 1937-1938 рр. вони охопили всю країну.
"Велика чистка" 1937-1938 рр. охопила весь Радянський Союз і була спрямована на знищення реальних та уявних ворогів Сталіна, вселення в усі верстви населення страху та почуття незахищеності, рабської залежності та покори "великому вождеві". Смертний вирок ставав звичайним явищем і не підлягав апеляції. У кращому випадку, "ворогів народу" чекав тривалий термін ув'язнення в сибірських концтаборах.
Підготовку цих заходів почали ще 1936 р. Від жовтня 1936-го до лютого 1937-го провели перебудову каральних органів, сформулювали установку на "чистку" партійної, військової, адміністративної еліти від потенційної опозиції. 9 березня 1936 р. вийшла Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) "Про заходи, що унеможливлюють проникнення  в СРСР шпигунських, терористичних, диверсійних елементів", 28 квітня 1936 р. – Постанова РНК СРСР "Про виселення з УРСР і господарське облаштування в Карагандинській обл. Казахської АРСР 15000 польських і німецьких господарств" та низка інших директив.
Другим етапом, березень 1937 – червень 1937 рр., було декретування тотальної боротьби з "дворушниками", "агентами іноземних розвідок", планування та розробка масових операцій проти "соціальної бази" потенційних агресорів – куркулів, "колишніх" людей, представників національних діаспор тощо. 17 березня 1937 р. оприлюднили закон, який заборонив селянам залишати колгоспи без згоди адміністрації та без підписаної трудової угоди з майбутнім роботодавцем. Таким чином, законодавчо позбавили селян права на свободу пересування.
Третій етап, що тривав від липня 1937 до жовтня 1938 рр., ознаменувався декретуванням і реалізацією масових репресивних операцій – куркульських, національних, проти ЧСЗБ (члени сімей зрадників батьківщини), інтенсифікацією боротьби з "військово-фашистськими змовами" в РККА, із "шкідництвом" у сільському й іншому господарствах.
Наслідки масових політичних репресій. Наймасовіша за всю радянську епоху "чистка" проти "ворогів народу", яку теоретично обґрунтував нарком НКВС Ніколай Єжов та особисто схвалив Сталін, розпочалася за наказом НКВС СРСР (№00447) 5 серпня 1937 року і мала тривати 4 місяці. Насправді ж вона тривала понад 15 місяців і була припинена постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року. За оцінкою політичних оглядачів, які досліджували цю проблему, саме цей наказ документально оформив найкривавіший виток сталінського терору.
За підрахунками, органами НКВС на території України в зазначений період було заарештовано 279 тис. 126 осіб. Під дію наказу №00447 підпадали куркулі, інші антирадянські елементи, кримінальні злочинці. Протягом 1937 року особливо великих репресій зазнали селяни (71 тис. 452 осіб), інтелігенція та службовці (68 тис. 087 осіб) і меншою мірою робітники (2 тис. 519 особи). Водночас почали посилюватися репресії проти військовослужбовців, зокрема стосовно червоноармійців, молодшого та керівного складу РСЧА, прикордонних загонів (загалом 1 тис. 873 особи), співробітників НКВС (237 осіб). До так званої "вищої міри соціального захисту" (розстрілу) було засуджено 67 тис. 777 осіб.
Протягом 1938 року кількість репресованих вищезазначених категорій дещо зменшилась (але значно зросла питома вага вироків до вищої міри покарання): було заарештовано 41 тис. 344 селянина, інтелігенції та службовців – 23 тис. 251 особу. Однак зросли репресії проти військових - 2 тис. 424 особи. Кількість засуджених співробітників НКВС УРСР становила 970 осіб. Загалом до вищої міри покарання було засуджено 55 тис. 646 осіб. У цей час країну охопила хвиля "шпигуноманії", а також розкриття різного виду "троцькістського підпілля", сіоністів тощо.
Кількісні показники арештованих, обвинувачених та засуджених у статистичних звітах 1937-1938 рр. подано за "політичним забарвленням" та за "характером злочину": належністю до контрреволюційних націоналістичних організацій, антирадянських партій, фашистських, церковних, сектантських та білогвардійських організацій, національних ліній (німецьких, польських, румунських та інших), куркулів, кримінальних злочинців, іншого контрреволюційного елементу.
За "характером злочину" виділені такі категорії, як: шпигунство, зрада Батьківщині, диверсія, тероризм, контрреволюційна агітація, повстанська контрреволюційна діяльність, шкідництво та інші.
Від загальної кількості заарештованих протягом 1937 року українці становили 53%, поляки – 18,8%, німці – 10,2%, росіяни – 8%, євреї – 2,5%.
Терор був тотальним і охоплював усі верстви населення. У суспільстві ширилися доноси, взаємна підозрілість і страх. Маси людей брали участь у зборах і мітингах, вимагаючи страти "ворогів народу".
Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення активної та інтелектуальної частини нації і моральне розтління тих, кого терор не торкнувся. За розмахом знищення населення власної країни сталінський терор не знає собі рівних у світовій історії. Він залишився у пам’яті людства під назвою Великого Терору.
Репресії сталінського режиму завдали відчутного удару по усьому суспільству. Була понівечена доля мільйонів людей. В атмосфері страху, наклепів, насильства виховувалось ціле покоління людей. Україна зазнала величезних демографічних втрат, був знищений цвіт її інтелігенції, зруйновано генофонд. Засобами репресій в Україні утвердився сталінський тоталітарний режим.
Тривали репресії і після Другої Світової війни, і за часів так званої побудови комуністичного суспільства…

Источник: Хмельницька міська Рада | Прочитать на источнике