Про водні проблеми в транскордонному та трансобласному вимірах

Історично склалось, що «міжнародною» річкою у власному змісті слова вважалась річка, що має вихід до моря і використовується для міжнародного судоплавства. В даний час цей підхід застарів, бо трансграничні річки використовуються як джерело питного водопостачання, для промислових, сільськогосподарських та інших цілей.
По даним ООН за всю історію було укладено більше 3600 міжнародних угод , з середини 19 століття було прийнято близько 400 угод, які регулюють використання води як природного ресурсу. Професіональна неурядова міжнародна організація Асоціація міжнародного права (АМП) розробила і прийняла на своїй сесії в Хельсінкі в 1966 році «Правила користування водами міжнародних річок», які одержали назву «Хельсінських правил». З того часу йде удосконалення міжнародного права в галузі використання водних ресурсів. В жовтні 2000 року Європейським парламентом та Радою прийнята Водна Рамкова Директива. Її використання для членів ЄС обов’язкове та рекомендована для кандидатів. Якраз цей документ вимагає чітких і зрозумілих підходів в просторі і часі для поліпшення стану поверхневих вод, визначення та контроль виконання завдань на певний період. Для характеристики водного об’єкту використовуються біотичні індекси зі здійсненням гідробіологічного контролю.
Сьогодні в Україні діє величезний масив регулюючих норм різних галузей права, що приймались в різний час для правового регулювання водогосподарської діяльності. Діючі нормативи та методики визначення обсягів забору води та надання дозволів на скиди не забезпечують і не орієнтовані в часі на поліпшення якості поверхневих вод. Аналіз всієї діючої законодавчої бази показує, що в цій галузі не забезпечено головного - пріоритетності соціально-екологічної сфери відносно економічної. «Відсутність нормативно – правового визначення поняття «питна вода» унеможливлює здійснення державного санітарного нагляду за якістю питної води» пише Олексій Ремжин, завідуючий гігієнічним відділом Запорізької обласної санітарно – епідеміологічної станції. Адаптація національного водного законодавства до вимог європейського та світового, використання досвіду неможлива через відсутність чітких орієнтирів розвитку Української держави та відсутність консолідованої української нації.
За часів СРСР проблема управління водними ресурсами Дніпра вирішувалась з одного центру. А сьогодні нормативно – правова база України з водних проблем має враховувати і європейський і минулий досвід. 1 липня 1999 року Верховною радою України ратифікована «Конвенція про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер», яка для нашої держави набрала чинності з 6 січня 2000 року. 9 липня 2003 року Україна ратифікувала і приєдналась до «Протоколу про воду і здоров’я до Конвенції про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер» Цей документ набрав чинності для нашої держави з 4 серпня 2005 року. Як бачимо, світ реагує на загострюючи водні проблеми. На законодавчому рівні для доведення своїх устремлінь не відстаємо і ми від цього процесу. Однак коли справа доходить до виконання ратифікованих міжнародних конвенцій і необхідно звітувати відповідним міжнародним структурам стає незрозумілим хто це має робити. Маємо більш ніж достатньо прикладів з Оргуською конвенцією.
Міждержавні проблеми всього басейну Дніпра вимагають вирішення. Вимагають вирішення і внутрішні проблеми – на міжобласному рівні. Існуючий адміністративно територіальний поділ областей водозбірного басейну Нижнього Дніпра не сприяє вирішенню проблеми. Оприлюднена «Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні» за 2005, 2006, 2007 роки свідчить про неблагополуччя і підтверджує зростаючі проблеми з питним водопостачанням. Так на стор. 22 Національної доповіді за 2007 рік показано зростання в три рази показника ХСК – хімічного споживання кисню – на питному водозаборі м. Нікополь.(Цей показник свідчить про високий рівень забруднення води органікою) Такі показники, якщо не гірші, стосуються водозаборів інших міст. Варто зазначити, що міжобласні межі по водній акваторії Каховського водосховища не визначені, а по суші доходять до водосховища, а далі - кінці у водний об’єкт спільного використання, за якість якого фактично ніхто не відповідає. В серпні 2008 року в Дніпропетровській та Запорізькій області з своїх берегів пробували знайти причини масової загибелі риби нижче греблі Каховської ГЕС. Межі по водній акваторії необхідно затверджувати в установленому порядку і Згідно Земельного Кодексу вони мають відповідати межам, які існували до створення Каховського водосховища. Це необхідно, хоча поверхневі води знаходяться в загальнодержавній власності, а їх господар – вищий суб’єкт державної влади – народ- здійснює управління ними через Верховну Раду.
Сьогодні Верховній раді (врешті як і раніше) не до здійснення повноважень для забезпечення якості поверхневих вод та питної води. В звітах за результатами виконання досліджень всього басейну Дніпра починаючи з 1994 року за фінансової допомоги уряду Канади, Глобального Екологічного Фонду серед іншого встановлено стрімке погіршення якості поверхневих вод після Дніпродзержинська. Скиди промислових гігантів Придніпровя - Дніпропетровська, Запоріжжя, Енергодару, Нікополя, інших населених пунктів, їх комунального господарства нарощують рівень забруднень. При розміщенні промислових підприємств, визначення потреби у воді не прийнято до уваги що водні ресурси регіону – це транзитний стік Дніпра, що власні водні ресурси, боковий приток до Дніпра та його водосховищ складає лише декілька процентів. Наслідок – погіршення ситуації з питним водопостачанням всього півдня України. Розбавлення скидів в Каховському водосховищі, обсяг якого складає близько 18 куб. км, дає можливість ще якийсь час безвідповідально відкладати на потім вирішення проблем і не знімає їх гостроти. Результат відсутності міжобласного співробітництва, державної і регіональної система управління якістю вод відчувається в перспективних планах. Відповідні обласні ради в минулому році затвердили Стратегію регіонального розвитку Запорізької області на період до 2015 року та Стратегію економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року. На сайті Дніпропетровської області плани розвитку закінчуються поточним 2009 роком. Відзначимо, що водозбірний басейн Дніпра в межах наших областей з початку 50-х років крім гірничо –металургійної та інших галузей виявився прив’язаний до військового (Жовті Води, Дніпродзержинськ) а потім і до «мирного» атому (Енергодар) . Проблеми пов’язані з Дніпром в Дніпродзержинську стосується балок які входять до водозбірного басейну Дніпра, в яких складовано відходи уранового виробництва,. Мирноатомний Енергодар використовує все Каховське водосховище як технічну станційну водойму. Навіть підбирає види риб і зариблює водосховище для вирішення своїх енергетичних проблем. А рік тому для реалізації «ядерного ренесансу» заявлено про необхідність і можливість розширення атомної станції на два блоки та будівництва Каховської ГЕС – 2 . Різні назви та методики підготовки обласних планів для стійкого розвитку, при невирішеності підходів до управління якістю поверхневих вод, ігнорування спільних гострих проблем роблять ці плани схожими на стратегії дій окремого військового підрозділу при відсутності загальної стратегії. Кожна добра справа, що затівається в умовах та межах порочної системи рано чи пізно нейтралізується цією системою. В своїй Стратегії Запорізька область крім обласного претендує і на регіональний розвиток. Навіть поверхневе знайомство з цим документом свідчить що там про регіональні проблеми (зокрема водні) навіть і не йдеться. Сьогодні поняття «регіон» часто ототожнюють з областю – територіально - адміністративною одиницею. Для розуміння проблеми необхідно звернутись до сучасного визначення регіону. Він визначається як біосферна область, одного або групи адміністративних районів, відносно замкнуте територіальне недержавне соціально – виробниче утворення, яке характеризується самодостатністю й здатністю до самовідтворення соціально - виробничих функцій. Геопростір біосферної області визначається межами в яких необхідно відстежувати та управляти станом довкілля. Водозбірний басейн Нижнього Дніпра починаючи від Дніпродзержинська до гирла і є такою біосферною областю (регіоном) в межах якого має здійснюватись контроль та управління.
В світі розроблені і використовуються різні моделі інтегрованого управління водними ресурсами, які вписані в існуючі соціально – політичні системи окремої країни або їх групи. Відпрацьована система управління за басейновим принципом, з утворенням представницького та виконавчого органу. При цьому задіяний принцип - «вода оплачує воду» - кошти використовуються відповідною структурою на потреби території водозбірного басейну. Якраз непрозорість використання коштів за використання води в наших умовах, небажання змін залишає невирішеним багато проблем, які навіть не згадуються в різних «стратегіях» та програмах. Складається враження, що новим власникам підприємств та спеціально уповноваженим державним органам до вподоби і комфортно користуватись величезним масивом регулюючих норм різних галузей права для регулювання водогосподарської діяльності. Сьогодні, реалізується передбачення великого Вернадського В.І. який передбачив зміну біосфери під впливом наукової думки і перехід в ноосферу. В цих умовах система управління регіоном має враховувати не лише власні цілі, але і забезпечити зустрічну активність того середовища, на яке поширюється управлінська дія, необхідні нові принципи управлінської стратегії, нових тактичних кроків для реалізації прийнятих рішень. Формою майбутнього життя людства, стверджував цей вчений стане «організація народу, що навчається, що творить свою культуру та кує національну силу» Науково – практичною конференцією, яка відбулась в грудні 2006 року до 50 річчя створення Каховського водосховища в Нікополі вказано на необхідність інтегрованого підходу до управління водними ресурсами та басейного підходу до вирішення проблем, необхідність проведення екологічного аудиту. Сьогодні Нікополь потерпає не лише від всіх видів енергетики. Саме тому Нікопольською міською радою на адресу Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської державної адміністрації направлене звернення підготовлене громадськістю міста про необхідність підготовки та прийняття міжобласної басейнової угоди для управління водогосподарською діяльністю та контролю стану поверхневих вод Каховського водосховища. Знищене свого часу ландшафтно - природна системи Великого Лугу при створенні Каховського водосховища сьогодні вимагає відтворення спочатку в пам’яті для нині сущих і прийдешніх поколінь. Остання ґрунтовна наукова робота «Схема улучшения технического состояния и благоустройства Каховського водохранилища и его прибрежной зоны» виконана ще в 1986 році. Тому з одним з перших завдань, яке не знайшло втілення в обласних стратегіях, обласні ради та державні адміністрації Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей зобов’язані спільно ініціювати проведення цієї роботи. Ця робота необхідна в першу чергу для вивчення становища з прибережними зонами і водозахисними смугами, кому і на яких підставах роздано ці землі, хто та як там господарює. У висновках державної екологічної експертизи нашого регіону, яка здійснювалась в 1992 році, зазначено, що «приведенные данные ПУВКХ о 98 % соотвествия проб требованиям ГОСТа 2874–82 «Вода питьевая» нельзя рассматривать, как гарантирующие доброкачественность подаваемой населению воды» Залишається лише дивуватись, що в різних місцевостратегічних планах розвитку КП ВУВКГ , проблема якості поверхневих вод та питної води не розробляється. Стверджувати в цих планах, що клас поверхневих вод, залишився той же що був 50 років назад (2-й клас) і обмежувати контроль вимогами стандарту неіснуючої держави – м’яко кажучи безвідповідально! Це в кінці 80-х, початку 90-х минулого століття ми чули від місцевого партійно-державного керівництва.
Природні умови України одні з найбільш придатних для проживання. Сьогодні ще можна відродити природний потенціал, відмовившись від природоруйнуючих технологій, що обумовлюють прогресуючу деградацію навколишнього середовища. Тим часом береги Дніпра, ігноруючи законодавство, освоюються і ця власність нікого, ні до чого ні перед ким не зобов’язує!

Сандул В.А.
Голова Нижньодніпровської громадської басейнової ради УЕР «Хортицький Форум»