Карпатська Україна: до 70-ти річчя проголошення
незалежності
Після розпаду Австро-Угорської імперії
закарпатські українці активно виступали за об'єднання з іншими українськими
землями.
21 січня 1919 року на Народних Зборах ("Соборі
Русинів") у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття,
було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою.
Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР
внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії
закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.
На основі рішень Сен-Жерменського
мирного договору 1919 р. і Тріанонського мирного
договору 1920 р. Карпатська Україна увійшла до складу Чехословаччини на правах
автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений
договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-30-х рр.
українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за
надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної
держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі.
Після Мюнхенського договору чотирьох
держав (30 вересня 1938 року) складне міжнародне становище Чехословаччини і
всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили
чехословацький уряд погодитися надати Карпатській Україні статус автономної
республіки. 8 жовтня 1938 р. було утворено перший автономний уряд на чолі з А.Бродієм (затверджений центральною владою 11 жовтня 1938
р.). 22 листопада 1938 р. празький парламент ухвалив конституційний закон про
автономію Карпатської України, після чого Чехословаччина перетворилася на
федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців.
26 жовтня 1938 року А.Бродія,
який намагався проводити проугорську політику, було
усунуто з посади голови уряду і прем'єр-міністром Карпатської України обрано Августина
Волошина.
Рішенням Віденського арбітражу 2 листопада
1938 р. значна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачевський
і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачеве і
Берегово були приєднані до Угорщини. За цих умов столицю Карпатської України 10
листопада було перенесено до Хусту.
Для захисту державної незалежності і
боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської
України — Організацію Оборони "Карпатська Січ", велику допомогу в
створенні якої надала Організація Українських Націоналістів. Уряд А.Волошина
активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави.
Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась
система освіти, видавнича справа, державна адміністрація.
12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість
голосів виборців (бл. 94 %) здобули кандидати
Українського Національного Об'єднання.
15
березня 1939 року Сойм (голова А. Штефан) проголосив
повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний
закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій
(президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та
гімном республіки були визнані герб (червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі),
синьо-жовтий стяг і український національний гімн "Ще не вмерла Україна".
Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина, який призначив
прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю. Ревая.
Детальніше
про історію Карпатської України читайте тут:
Источник: Хмельницька міська Рада | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Карпатська Україна: до 70-ти річчя проголошення
незалежності"