Цукровари області більше не бажають працювати собі у збиток

Саме таку думку висловлювали керівники цукрових заводів та базових сільськогосподарських підприємств на сьогоднішній нараді за участю заступника голови облдержадміністрації Володимира Кирилюка та керівного складу Головного управління агропромислового розвитку ОДА. У заході також взяв участь перший заступник голови правління асоціації «Укрцукор» Петро Борисюк.«Принципова для краю», «бюджетоутворююча», «стержень аграрного сектору Хмельниччини» — такими епітетами описували бурякоцукорову галузь області учасники наради. Що є цілком справедливим, враховуючи її вагоме місце у загальнообласному сільськогосподарському виробництві. А тим часом живеться нині нашим цукровикам зовсім не солодко. Поряд із тими представниками агропромислового комплексу, які займаються виробництвом молока та вирощують хліб, вони опинилися нині у ситуації, коли працювати стало не вигідно. Чим більше виробиш продукції — тим більше потім матимеш збитків. Тож і не дивно, що кілька десятків вітчизняних цукрових заводів працювали минулого року в середньому тижнів два. І якщо у 2007-му році на Хмельниччині цукрову сировину переробляли 8 заводів, то у минулорічному сезоні цукровиробництва змогли почати роботу лише 5 — ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат», ВАТ «Теофіпольський цукровий завод», ВАТ «Красилівський цукровий завод та дочірнє підприємство компанії «Астарта-Київ» «Цукровик поділля», до складу якого наразі входять Волочиський та Наркевицький заводи. Уже навряд чи, для прикладу, вдасться колись відродити виробництво на півдні області. Всього ж наразі в області залишилося 7 діючих підприємств, з яких, знову ж таки, лише 5 планують почати роботу у наступному сезоні цукроваріння.У зв’язку з цим й аграрії почали засівати цукровим буряком менші площі. Так, минулого року солодкими коренями на Поділлі було засіяно 25,5 тис. га, що на 62% менше, ніж раніше. І на 3 тис. га менше від запланованого. А ще ж кілька років тому ця цифра виглядала мало не вдвічі більшою.Передусім істотно скоротили посіви південні райони, яким після благополучної кончини Кам’янець-Подільського підприємства доводиться возити вирощений буряк більш, ніж за сотню кілометрів. А отже й витрати на виробництво відповідно збільшуються.До речі, про витрати. На цьому аспекті бурякового бізнесу спинився заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку Володимир Кальніченко, узявши за приклад роботу ДП «Добробут», що у Теофіпольському районі. Де при середній врожайності 500 ц/га затрати на вирощування склали 8750 грн. або 175 грн. за тонну сировини. Тобто якраз на рівні фіксованої ціни на цукровий буряк, встановленої Урядом на минулий рік. Отже, при найвищій в Україні врожайності (для порівняння: середня по області — 456,2 ц/га, на Полтавщині — 423,2 ц/га, на Вінничині — 379,8 ц/га, на Тернопіллі — 372,4 ц/га) у ненайгіршого в області сільгоспвиробника економіка виходить приблизно така, як в анекдоті: мішок картоплі посадив, мішок картоплі викопав.Цукроварням також нині непереливки. Адже, за словами Петра Борисюка, працювати доводиться в умовах суцільних обмежень: квота на кількість виробленого, обмеження на вартість продукції, обмеження на її експорт. Мало кому вдається отримувати прибуток, як, скажімо, ДП «Цукровик поділля» компанії «Астарта-Київ», до складу якого входять Волочиський та Наркевицький заводи. Для прикладу, підприємство у Красилові третій рік поспіль працює у збиток. І навіть попри те, що минулого року тут близько 2 млн. грн. було вкладено в модернізацію виробництва, річні витрати на газ склали 12 млн. грн. Якщо ж ціна газу зросте до 360 доларів за тисячу кубометрів, то, як підрахували на підприємстві, аби виробити таку ж, як минулого року кількість цукру, заводу доведеться сплатити за газ уже 20 млн. грн. І збитки підприємства також рахуватимуться мільйонами.Тож якщо оптову ціну невдовзі не буде піднято з нинішніх 3,20 до принаймні 5 гривень за кілограм солодкої продукції, а дотації сільгоспвиробникам не збільшаться з нинішніх 750 до 1000-1500 грн., то на бурякоцукровій галузі в Україні доведеться поставити хрест.З іншого боку, панікувати з цього приводу ще, мабуть, зарано. Адже загальний підсумок області за минулий рік має досить непоганий вигляд. Валовий збір солодкого кореню склав 115 тис. тонн, що відповідає рівню минулих років. Аграрії краю вже зробили глибоку оранку на площі 45,5 тис. га і планують посіяти цукровий буряк на площі 26 360 га, що складає 23% в структурі посівних площ. Вищим цього року виявився й показник виходу цукру. Якщо позаминулого року він становив 11,66%, то минулого з тієї ж кількості сировини уже вийшло в середньому 12,81%.Аналітики прогнозують зростання ціни на цукор на світових ринках. Вже зараз, за словами Петра Борисюка, у Росії внутрішня ціна на нього сягнула 740 дол. за тонну. Тож якщо Уряд дослухається до пропозицій цукровиків, викладених у відповідному зверненні, прийнятому на минулій подібній нараді у Наркевичах, перспективи галузі можуть виявитися навіть дуже й дуже далекоглядними.О. Севастьянов

Источник: Хмельницька обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике