КОНСУЛЬТУЮТЬ ЧЕРНІВЕЦЬКІ МИТНИКИ

ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ (МИТНИЙ РЕЖИМ, СПЛАТА МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ) ВВЕЗЕННЯ НА МИТНУ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ ТОВАРІВ ТА ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДСТАВІ УГОД ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ?
Статтею 1 Закону України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» (далі – Закон 723) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. При цьому, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону 723 лізингоодержувач зобов’язаний, зокрема, у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
З урахуванням зазначених вище положень законодавства, товари (у т.ч. транспортні засоби), які ввозяться на митну територію України згідно з договором фінансового лізингу, в окремих випадках підлягають поверненню лізингодавцю.
Згідно зі ст. 71 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені МКУ. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених МКУ.
Таким чином, для декларування та оформлення товарів, транспортних засобів за договором фінансового лізингу необхідно застосовувати митний режим тимчасового ввезення.
Питання тимчасового ввезення на митну територію України врегульовано положеннями Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990) (далі – Конвенція) та МКУ.
Згідно з п. 57 ч. 1 ст. 4 МКУ товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Пунктом 58 ч. 1 ст. 4 МКУ зазначено, що транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.
Пунктом 59 ч. 1 ст. 4 МКУ встановлено, що транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
Відповідно до ст. 103 МКУ тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Згідно зі ст. 105 МКУ у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у ст. 189 МКУ та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції, на умовах, визначених цими Додатками.
Відповідно до положень ст. 106 МКУ у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у ст. 105, 189 МКУ, а також у Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції, або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.
При цьому, у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення. Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений контролюючим органом строк дії цього митного режиму.
Митне оформлення підакцизних товарів (наприклад, легкових транспортних засобів), які тимчасово ввозяться на митну територію України за договорами фінансового лізингу, здійснюється за умови сплати всіх митних платежів, які б підлягали сплаті у разі випуску цього товару у вільний обіг на митній території України.