Тисячі самотніх українських пенсіонерів стають поживою шахраїв та аферистів

Хочуть знайти турботливих опікунів, а отримують — величезні проблеми. Тисячі самотніх пенсіонерів замість того, аби звертатися по допомогу до соцпрацівників, шукають підтримки у сторонніх, маловідомих людей. Врешті-решт потрапляють на гачок квартирних аферистів, як, наприклад, дев’яносторічна Феодора Сидоренко, що звернулася до нашої редакції. Два роки тому жінка спробувала оформити договір довічного утримання з сусідкою. Та мала доглянути стареньку, а після її смерті отримати квартиру бабусі. Опіки жінка так і не дочекалася. Що живе вже не у своїй квартирі, зрозуміла згодом. Феодорі Пантеліївні у її дев’яносто не сидиться та не лежиться — усі думки зайняті правовою тяганиною. Незлим тихим словом згадує про свою так звану опікунку. Три роки жінка товаришувала із сусідкою. Та їй періодично допомагала, чим могла. Не довго думаючи, бабуся вирішила оформити із сусідкою договір довічного утримання. Підписала необхідні документи і тільки коли вдома почала їх роздивлятися, замість домовленостей побачила угоду купівлі-продажу квартири. За скромну бабусину кімнату нібито заплатили не багато-не мало — 7 тисяч гривень. Втім, старенька каже: вона навіть їх не бачила. Так звану опікунку Феодора Пантеліївна у квартиру зараз не пускає. Повернути майно пенсіонерці вже півтора року намагається представник Феодори Пантеліївни — Віктор Килимник. Фахівці його профспілкової організації «Праця» постійно надають допомогу соціально незахищеним громадянам. Пенсіонери, — каже — це їхні клієнти. Когось надурили з договором купівлі-продажу, комусь треба переоформити дачу, а комусь розірвати угоду з опікунами. Роботи у Віктора Даниловича вистачає завжди. Наскільки не надійні договори довічного утримання — встиг переконатися на практиці. Користі від них зазвичай небагато, а от паперової тяганини — вдосталь. Аби отримати у міліції необхідні відповіді, юрист у черговий раз іде до районного відділу. Завдяки нашій знімальній групі справа зрушує з мертвої точки. Він отримує необхідні для подальших дій печатки. Незалежний адвокат Ілля Бондар переконаний: аби уникнути таких проблем, треба переписати закон. Договори довічного утримання — це пастка для самотніх пенсіонерів і бездонна скарбниця для шахраїв. Згідно з ними, квартири самотніх пенсіонерів переходять у власність опікуна одразу після підписання документів. Розпоряджуватися оселею він хоч і не може, але жити та прописати родичів буде цілком законно. Уживатися з чужими людьми виходить не у всіх. Через деякий час почасти помічник-опікун стає опонентом у суді. Суди у переважній більшості стають на бік пенсіонерів, каже адвокат Ілля Бондар. Тому залишитися ні з чим можуть і законослухняні опікуни. Феодора Пантеліївна щодня чекає доброї звістки, навіть комунальні платежі сплачує старанно. Старенька і досі відмовляється вірити: квартира, де вона мешкає, — не її. А фінал правової тяганити може бути невтішним. Таких, як ця пенсіонерка у місті чимало. Самотні старенькі готові на усе, аби наприкінці життя відчути щиру турботу, але натомість у переважній більшості мають самі клопоти.

Источник: «11 канал» Днепропетровск | Прочитать на источнике