У колі рідних і однодумців зустрів 95-річчя ветеран Великої Вітчизняної війни звенигородчанин Іван Шевченко

Свято, щедре на сльози радості, посмішки й квіти, щирі слова й пісенні сувеніри, гарні побажання і дружні обійми – так одним словом можна назвати  ювілейний день народження Івана Шевченка —  ветерана Великої Вітчизняної війни, оборонця Одеси і Севастополя,  кавалера трьох Орденів Вітчизняної війни І ступеня, двох Орденів Червоної Зірки, володаря чотирнадцяти медалей. Свій дев'яносто п'ятий травень поважний ювіляр зустрів у теплому дружньому колі родини, найближчих і найдорожчих людей.
Людина з великої літери, справжній живий приклад мужності і героїзму, сили духу і патріотизму...  Яку іще характеристику можна дати людині, яка, пройшовши вогняними дорогами війни, власноруч наближала для людства таку жадану Перемогу? Ось і сьогодні, як би не підводило здоров'я, сивочолий капітан І рангу Іван Шевченко гостей зустрічав міцним потиском руки, по-козацьки випроставшись.
 А гостей у цей знаменний день у Івана Миновича було чимало. З побажаннями здоров'я та довголіття до винуватця торжества звернулася начальник територіального центру соціального обслуговування громадян Катерина Брайлян, яка також передала найщиріші побажання та подарунок  від голів райдержадміністрації, районної та міської рад.
Естафету віншувань прийняв Петро Уманець, у своїй емоційній промові нагадавши усім присутнім про життєвий подвиг шанованого ювіляра та від імені міської та районної організацій ветеранів, а також від районної спілки ветеранів Афганістану побажавши наснаги і всіляких гараздів. 
Найяскравішими барвами наповнили серця присутніх пісенні дарунки, з якими на свято завітали учасники народного аматорського фольклорно-обрядового ансамблю «Журавка», хору ветеранів війни, праці та Збройних сил під керівництвом Поліни Соломахи. 
А ось нарешті й ті, з ким Іван Минович ще ніби вчора «штурмував» найкращі концертні зали України, – привітати свого побратима по сценічному майданчику приїхали учасники хору ветеранів війни та праці Канівського міського Будинку культури – самобутнього, відомого на Черкащині і далеко за її межами колективу.
Мелодійно перепліталися в піснях голоси канівчан та звенигородчан, лунали добрі побажання. Очі сивого бойового капітана застеляла непрохана сльоза, а вуста, разом з хористами, повторювали улюблені рядки: «А льон цвіте синьо-синьо, а мати жде додому сина…». Над велелюдним багатоголоссям невагомо здіймалось «Многая літа» і линуло десь високо-високо... Дай Боже Вам, Іване Миновичу, в доброму здоров'ї зібрати гостей і на черговий ювілей.
Наталя БОНДАР


За повідомленням Сектору з питань внутрішньої політики,
зв’язків з громадськістю Звенигородської РДА

Источник: Черкаська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике