У селі Бровахи на Корсунщині відбулося обласне свято Матері «Воістину небесна і земна»

Захід присвячено Матері-героїні Євдокії Лисенко та всім матерям Черкащини

Вже стало доброю традицією щороку проводити обласне свято Матері «Воістину небесна і земна» в невеличкому селі Бровахи на Корсунщині. Цей захід присвячено звичайній українській селянці, Матері-героїні, яка народила та виховала 16-ро дітей: 11 синів і 5 доньок. Щоправда, один із синів – Явтух у голодному 33-му пішов із дому, аби обміняти якісь нехитрі селянські статки на зерно, та десь і загинув у тій нелегкій дорозі. А за кілька років доля судила Євдокії Данилівні стати вдовою, тож довелось  самостійно виховувати дітей.  А коли і до Бровах докотилася звістка про Велику Вітчизняну війну – одного за одним благословила мати на захист рідної Вітчизни всіх своїх десятьох синів. Прощаючись, просила їх гідно захищати рідну землю і наказувала обов’язково повернутися додому живими.
Днем Матері вшановують і матерів, які вже відійшли у вічність і про кого щемливим болем озивається серце. Це й  свято жінок-матерів, які живуть на Черкащині, різні за віком, проте об’єднані своїм материнським обов’язком – від народження дітей і до кінця свого віку дбати про своїх синів і доньок, а потім і внуків-правнуків.
До обласного свята Матері «Воістину небесна і земна» на Корсунщині готуються по-особливому. В центрі села, на площі перед пам’ятником Матері героїні Євдокії Лисенко, в цей день повсюди квіти: живі – в корзині, від голови облдержадміністрації, Героя України Сергія Тулуба, в букетах, які принесли з собою гості свята і жителі села. А ще – на вишитих хрестиком і гладдю різнобарв’ї (нових і тих, що передаються в сільських родинах від покоління до покоління) рушниках – виставці, представленій місцевими майстринями для огляду. До цієї краси додалася ще й колекція маминих заквітчаних хусток – від якої також неможливо відвести погляд. А ще квіти – на українських сорочках, різних за манерою вишивання і кольорами, адже вдягнені в них учасники свята представляли на ньому різні куточки Черкаського краю.
Доки тривали організаційні моменти, сходилися на свято жителі села. Приїхали й представники обласної та районної влади, зокрема, заступник голови облдержадміністрації  Тетяна Прітченко, голова Корсунь-Шевченківської РДА Сергій Гудименко та заступник голови районної ради Анатолій Видута. Найпочеснішим гостем заходу став 92-річний ветеран Великої Вітчизняної війни, син Євдокії Лисенко – Степан Макарович, якого супроводжувала його донька Лідія Мироненко.
Було й чимало інших родичів цієї родини, адже, як пояснив нам голова місцевої сільської ради Олександр Назаренко, прізвище Лисенко й донині залишається одним із найпоширеніших у Бровахах. До сільської ради, розташованій у цьому селі, входить ще Буда Бровахівська. В обох селах проживають 385 мешканців.
– Коли урочисто відкривався цей пам’ятник, було багато відомих на той час людей, навіть рідна сестра Юрія Гагаріна. Тоді  були присутніми всі діти Євдокії Данилівни зі своїми родинами, фактично, зібралося населення всього села, – розповів Олександр Іванович. – Так зародилася добра традиція відзначати День матері, спочатку на Корсунщині, а понад 10 років тому – і на всій Черкащині. Тож із районного свято перетворилося на обласне.
Хоч Бровахи і вважаються віддаленими від райцентру та практично не мають жодного самостійного підприємства,  в селі оновлено освітлення вулиць. Частину – за рахунок сільського бюджету, іншу – завдяки участі в проекті Програми ЄС/ПРОН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Нині ремонтні роботи тривають в сільському будинку культури. Завдяки спонсорській допомозі одного з уродженців Бровах, який живе в Москві, будується церква. Поміж найбільш наболілих проблем – дорога до села, яку свого часу обіцяв побудувати колишній Голова Верховної Ради Володимир Литвин, та, так і не виконав обіцяного.
Зате село напрочуд багате своїми мальовничими краєвидами, чистим повітрям, цілющою водою, а головне – щирими і працьовитими людьми.
Урочистості розпочалися із покладання квітів.
Запрошена до вітального слова заступник голови облдержадміністрації Тетяна Прітченко привітала учасників заходу зі святом Матері, зокрема, зазначивши, що його ми відзначаємо завдяки чудовій жінці Євдокії Лисенко.
– Від імені голови облдержадміністрації, Героя України Сергія Тулуба щиро вітаю всіх вас із цим днем. Для кожного із нас мати – найкраща, наймиліша. Адже все найкраще на Землі – велика любов, ніжність – від матері. Найвагоміше завдання – бути матір’ю, давати нове життя, вирощувати, навчати, виховувати дітей. Низький уклін вам, дорогі матері, за ваше терпіння і мудрі поради, за щирі серця і лагідну душу, – побажала Тетяна Федорівна.
Вона також підкреслила, що гордістю області є більше 2,5 тисяч матерів, яким присвоєно почесні звання «Мати героїня». Тетяна Прітченко слова подяки висловила жінкам, які стали матерями для посиротілих дітей.
– Велика вдячність вам, дорогі матері, за те, що ви є хранителями нашого роду. Хай у ваших домівках завжди панує добробут, щастя і удача, хай кожну із вам береже Господь, – побажала насамкінець учасницям заходу.
Із теплими словами привітань звернувся до присутніх і наймолодший в області голова райдержадміністрації Сергій Гудименко, який, зокрема, зазначив: «Материнський подвиг Євдокії Лисенко вражає. Народити, виростити і виховати людину – непроста справа. Людину, яка б була продовжувачем роду, принесла користь суспільству та державі. 16 таких дітей народила і виховала ця проста сільська жінка. Десять її синів мужньо боролися із фашистською чумою  в роки ІІ Світової війни і повернулися додому живими. Та час невблаганний. Нині із дітей Євдокії Лисенко в живих залишилося лише двоє: донька Ганна Макарівна і син Степан Макарович, який присутній сьогодні на цьому святі. Історія українського народу знала чимало лихоліть, але саме завдяки жінці-матері нація кожного разу відроджувалась, і давала нових героїв, які були свідомими українцями, пам’ятали про своє походження, оберігали національну і культурну спадщину, продовжували родовід.
Найщиріші слова подяки керівник району адресував матерям-героїням, а також багатодітним матерям, і тим жінкам, які виховують дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
До його привітань приєднався і сільський голова Олександр Назаренко,  побажавши жінкамдобра і здійснення всіх материнських мрій та надій, радості за успіхи дітей, синівського тепла і доброти. І щоб діти ніколи не забували дороги до батьківської оселі.
Він, зокрема, закликав: «Вшанування матері – один із найсвятіших наших обов’язків. Давайте будемо не забувати казати мамі гарні і теплі слова. І не лише в день її свята, а робити це щодня».
Після привітань один за одним демонстрували свої чудові виступи учасникам свята представники художніх колективів Черкащини. А приїхало їх на свято близько 40! Танцювальні та пісенні українські мелодії линули над селом.
А на завершення їх виступів начальник управління культури Наталія Джура вручила Почесні грамоти Управління кращим із виконавців.
Ми ж завітали до місцевого музею, де розміщено експозиції історії Бровах, а також матеріали про родину Лисенків.
На картині – подружжя Євдокії та Макара Лисенків, в кімнатах – ужиткові речі родини, багато фото. Батько і мати дивляться з картини на 10 солдатських шинелей і 9,5 пар чобіт – форму, в якій повертались сини – захисники Вітчизни додому із далеких воєнних доріг.
Кажуть, мати під час війни ніколи не дозволяла собі плакати. Лише молилася, аби всі діти, хоч зранені чи скалічені, але головне – живі, повернулися додому.
Доньки – Євдокія, Марія, Ганна, Настя і Степанида підтримували ту святу матусину надію, допомагали їй в усьому.
І чи то Господь почув щирі неньчині молитви, чи, може, просто доля виявилася до неї милосердною, але всі сини – Андрій, Василь, Павло, Михайло, Степан, Микола, Феодосій, Петро, Олександр, Іван вижили в тій пекельній битві з німецькими завойовниками і повернулися до матері з перемогою. А ще кожен із них привіз для неньки в подарунок хустину.
1982 року в село приїхав кореспондент газети «Літературна Україна» Юрій Рост. Він цікавився історією родини Лисенків. Слід зауважити, що за даними з літопису Великої Вітчизняної війни Євдокія Лисенко відправила на фронт 10 синів і всіх дочекалася додому. Так на просторах колишньої Радянського Союзу пощастило лише ще одній багатодітній матері-росіянці, котра відправила на фронт 12 синів і дочекалася їх живими із воєнних доріг. На превеликий жаль, непоодинокими були протилежні випадки. В сусідній Білорусії білоруська ненька відправила на фронт усіх своїх десятеро синів…І на всіх їх отримала похоронки…
У той час, коли Юрій Рост готував свою публікацію, Євдокії Данилівни вже не було поміж живих. Вона померла 1963 р. в 74 роки. Та йому вдалося переговорити окремо  зі всіма її синами, зібрати докупи і сфотографувати їх. Кореспондент був вкрай вражений їхнім ставленням до матері-героїні. Він запитував у кожного, чому вони повернулися в Бровахи, не скористалися шансом якось по іншому побудувати власне життя, адже в невеличкому селі для них особливих перспектив для кар’єрного зростання не було. Усі, мов змовившись, відповідали йому однаково: «Ми повернулися до матері. Ми ж їй обіцяли!».
Юрій Рост першим запропонував спорудити в центрі села Бровахи єдиний в Україні пам'ятник Матері Євдокії Лисенко.
Одна із доньок була дуже схожою на неньку і обличчям, і станом. Цю схожість і використав скульптор. А відлили скульптуру на Дніпропетровському машинобудівному заводі. Аби мати-героїня навіки постала на постаменті у бронзі, на цьому підприємстві оголосили вахту пам'яті-вахту миру. Підніжжя пам'ятника було виготовлено за кошти місцевого колгоспу.
Так, спільними зусиллями, народився перед бровахівчанами образ Матері. А опісля його встановлення народилася й традиція відзначати День Матері.
1984 року у місцевій школі було засновано й сільський музей, де розміщено експозицію, присвячену матері-героїні та її великій дружній родині.
Після завершення ремонту будинку культури сільську раду планують перенести до нього, а в її приміщенні відкрити музей-садибу родини Лисенків.
Непроста життєва історія матері-героїні Євдокії Лисенко та всього її великого роду заслуговує на збереження, адже є прикладом істинної любові до рідного краю, всієї Батьківщини.

Наталя Борисюк, член Національної Спілки журналістів України


Управління інформаційної політики та зв’язків із ЗМІ облдержадміністрації

Источник: Черкаська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике