Олександр Палій: "Південний потік" уже нікуди не тече

Украину не должны беспокоить трубопроводные прожекты утилизации денег "Газпрома". Думать следует о снижении собственного потребления газа, диверсификации путей доставки и наращивании собственной добычи. (Укр.)
Поки Росія продовжувала схиляти владу України до капітуляції в Митний союз, спокушуючи дешевим газом на цілих два роки, один з основних російських "аргументів" - "Південний потік" - спіткала пригода.
Російський президент Володимир Путін 7 грудня взяв участь під Анапою у помпезній події, яку назвали "зваркою газових систем Європи і Азії".
Мався на увазі запуск "Південного потоку" - транзитного газогону через Чорне море, Балкани і далі в Європу. Хоча насправді жодного метра власне "Південного потоку" ще не прокладено.
Судячи з останніх подій, якщо труби "Південного потоку" колись ляжуть на дно Чорного моря, то навряд чи вони, як пушкінський дядько-Чорномор, вийдуть з того боку. Щойно на саміті Росія і ЄС знову не домовилися з питань, пов'язаних з реалізацією положень так званого "Третього енергопакета".
Путін зазначив, що схвалення "Третього енергопакета" та його застосування Росія вважає порушенням угоди між РФ і ЄС, а дії окремих країн-членів Євросоюзу - конфіскацією російських інвестицій.
Своєю чергою президент Єврокомісії Баррозу наголосив, що "наш режим - недискримінаційний і повністю відповідає нашим угодам, оскільки він передбачає більшу лібералізацію ринку", а "російські компанії вітаються на нашому ринку, однак вони повинні виконувати наші правила".
Отже, Москва вкотре намагалася лобіювати особливий статус для газопроводу "Південний потік", і вкотре безрезультатно.
Як відомо, в ЄС з 2011 року почав діяти так званий третій енергопакет - законодавство, яке передбачає, що керувати газопроводами повинні незалежні компанії. Тобто компанії - власники трубопроводів і постачальники газу мусять були роз'єднані, а самі газогони - бути доступними для третіх сторін.
Цей енергопакет стосується як новозбудованих газопроводів, так і діючих.
Для "Газпрому" "Третій енергопакет" категорично неприйнятний, бо у збудовані росіянами труби зможе вільно заходити і користуватися ними газ з інших газопроводів і терміналів скрапленого газу.
Фактично Росія вкладатиме в європейську інфраструктуру без істотних пільг для себе. Це все одно, що на землі сусіда будувати хату, якою матимуть право користуватися заздалегідь усі, хто схочуть, ще й друзів приводити.
Раніше Москва відверто істерила з приводу "Третього енергопакета" та антимонопольних перевірок ЄС, спрямованих проти дочірніх компаній "Газпрому". Недавно заступник голови правління "Газпрому" Олександр Медведєв заявив, що Єврокомісія поводить себе нечесно, і "на голові Єврокомісії має горіти шапка".
Фото АР
Однак на саміті Росія-ЄС Путін стримано заявив, що президент Єврокомісії "дуже емоційний, бо розуміє, що чинить неправильно". Між тим, "Третій енергопакет" почав діяти, і скасовувати його ЄС немає жодного сенсу.
Цінові негаразди "Газпрому"
Москва не забуває повертати гроші країнам ЄС. А нові знижки на російський газ становили від 10% у Болгарії до 15% у Польщі і 19% у Німеччини. Мова йде про обіцяні росіянами знижки, які мають на меті утримати ринки збуту в Європі.
На 2013 рік "Газпром" запланував для ЄС ціну на газ 370 дол, хоча недавно вона була 550 дол і більше. У "Газпромі" потроху усвідомлюють, що компанія не передбачила "сланцевої революції".
У середині 2000-х її у світі передбачали одиниці - фахівці, що були задіяні в експерименті, та й то лише оптимісти. Три роки тому проросійська преса гнівно таврувала тих, хто тоді писав про "сланцеву революцію". Вона вказувала, що сланцевий газ "не здатний істотно вплинути на ціни на світовому ринку газу".
А вже у жовтні 2012 року сам Путін вперше відкрито визнав небезпеку для "Газпрому" з боку глобальних змін на ринку енергоносіїв, що відбуваються внаслідок нарощування обсягів видобутку сланцевого газу.
До речі, про ефективність збудованого Москвою "Північного потоку" через Балтійське море. Росіяни вклали в проект десятки мільярдів євро, а газогін заповнений лише на третину. Такий дорогий газ Європі не потрібен.
До речі, попри дію "Північного потоку", Росія, всупереч прогнозам багатьох експертів, не змогла кардинально знизити транзит газу територією України.
Падіння транзиту російського палива через Україну більшою мірою пояснюється зниженням експорту до Європи. Росія платить за прокачку газу "Північним потоком" незалежно від обсягів транзиту.
Це при тому, що у "Північного потоку" є статус трансєвропейського проекту, що дає йому низку пільг. Присвоювати такий же статус "Південному потоку" Єврокомісія не бажає.
А ще є проблема супердорогого транзиту "Південним потоком". Відправити газ у Європу цим маршрутом через 900 км моря на додачу до тисяч кілометрів суходолу коштуватиме більш ніж удвічі дорожче, ніж територією України. Тобто Росія таки змогла зламати монополізм Києва, але надто дорогою ціною.
Постає питання: чи варто будувати "Південний потік"? Потужності існуючих газопроводів з Росії до Європи - 200 мільярдів кубів на рік - вже сьогодні істотно перевищують річне споживання російського газу - не більше 160 млрд кубів.
Провідні іноземні інвестори виходять з російських проектів газовидобутку на шельфі через їхню збитковість. Недавно французька компанія Total та норвезька Statoil заявили про зупинку розробки Штокманівського родовища газу.
"Північний потік". Джерело: forexaw.com
Економісти "Сбербанку Росії" підготували звіт, у якому прогнозують, що до 2016 року США та Канада будуть готові експортувати сланцевий газ, потіснити в Європі російську газову монополію і відібрати у "Газпрому" неабияку частку ринку.
Як відомо, Росія саме до 2016 року обіцяла запустити свій "Південний потік" - газопровід в обхід України потужністю 63 млрд кубометрів газу на рік.
Що тепер Росія ним транспортуватиме - невідомо. У 2012 році на ринку США газ коштував менше 100 дол за тис кубометрів проти 400 дол за російський газ у Європі. Зараз, узимку, газ коштує 117 дол за тис кубів.
Раніше керівництво "Газпрому" заколисувало себе оповіданнями про те, що сланцевий газ - це фікція. Там заявляли, що нічого не бояться, тому що видобуток сланцевого газу неекологічний і може відбуватися тільки в безлюдній місцевості.
Казали, що його собівартість висока порівняно з "традиційним" газом, тому цей бізнес доживе лише до першого падіння цін. Що потужність свердловин невелика, видобуток з часом падає, значить, проекти передбачають нескінченне буріння.
Однак падіння цін відбулося, а жодного краху в нафтогазовій галузі США нема. Якраз навпаки - там бум і зростання видобутку нафти, значною частиною теж сланцевої, небувалими темпами з 1850-х років.
Ціни в Європі падають, а пропозиція зростає. У 2011 році імпорт газу в ЄС впав на 11%, у 2012 році тенденція триває. У 2011 році Москва продала за кордон 196 млрд кубометрів газу, а в 2012 році продасть лише 180 млрд кубометрів.
Конкуренція на європейському ринку посилюється. Крім Норвегії, Алжиру, Нідерландів, Нігерії, Катару і Лівії в недалекому майбутньому можуть з'явитися нові конкуренти: Азербайджан, Туркменістан, Мозамбік, Кіпр, Ізраїль. А ще є Іран, Ірак та Норвегія. Остання відкрила нові родовища в Баренцовому морі.
І це ще не все. Виявилося, що загрози штрафних санкцій за недобір газу, якими влада лякала Україну, не існує. Недавно чеський підрозділ німецького енергоконцерну RWE виграв суд у російського "Газпрому" щодо принципу "бери або плати" в довгострокових контрактах.
Як відомо, підводну частину "Південного потоку" росіяни оцінюють 10 млрд євро, а весь проект - 16 млрд дол. Як відомо, остаточна вартість "Північного потоку" зросла утричі від початкової вартості. Але й ця оцінка мінімальна, бо не враховує роботи приблизно на таку ж суму на території Росії.
Навіщо "Газпрому" трубопроводи
На цьому тлі трубопровідні "мегапроекти" в обхід України виглядають як диверсія проти економіки Росії. Навіщо в таких умовах додаткові газотранспортні потужності, якщо не для "розпилу" російських бюджетних коштів? Мабуть, єдиним психо-економічним змістом проекту є насолода відключити Україні газ.
"Південний потік". Джерело: neftegaz.ru
Видно, ті, хто планували проект, забули вислів: "Хто копає іншому яму, сам у неї впаде". Шлях "Південного потоку" у півтора разу довший за український, пролягає на безпрецедентних глибинах понад 2 км та ще й проходить, як показав останній землетрус поблизу Сочі, в сейсмічно небезпечному районі.
Вочевидь, поступово усвідомлюючи це, але все запалена ідеєю "вимкнути Україну", Москва запропонувала Німеччині прокласти третю і четверту гілки "Північного потоку".
У відповідь канцлер Ангела Меркель заявила, що Німеччина не зацікавлена в "надімпорті" газу з Росії. Крім Німеччини, російський газ у таких значних обсягах у Північній Європі нікому не потрібен.
Проте, навіть якби третя гілка "Північного потоку" була збудована, вона б не загрожувала Україні. Цей газопровід орієнтується на північні, а не південні країни ЄС, газ для яких проходить територією України.
Якщо ж газ із "Північного потоку" навіть колись вдасться перекачати на південь Європи, то він стане "золотим" і мало кому буде потрібен там, де активно будуються термінали з отримання скрапленого газу.
Значення української ГТС від підсумків саміту Росія-ЄС лише зросло. Розмови білоруського президента Лукашенка про те, що він "знає українських друзів і знає, що вони віддадуть ГТС", слід розцінювати як надокучливі приставання Паніковського "Дай мільйон!".
Україні не варто турбуватися про трубопровідні прожекти утилізації грошей "Газпрому". Думати слід про зниження власного споживання газу, диверсифікацію шляхів доставки та нарощування власного видобутку.
Коли Німеччина, яка має економіку в 15 разів більшу, ніж українська, споживає 85 млрд кубометрів газу, це нормально. Коли Україна, насамперед бізнес олігархів, споживає майже стільки ж, це абсурд.
Сьогодні основна проблема України полягає в тому, що для забезпечення енергетичної безпеки майже нічого не робиться. Значно більше, ніж міфічні потоки, українців мусить турбувати те, що країна за 11 місяців скоротила видобуток газу на 1,1%, нафти - на 5,1% порівняно з аналогічним періодом 2011 року.
Між тим, у Польщі вже 2014 року планується запустити LNG-термінал, який у перспективі здатен забезпечувати близько 40% всіх потреб Польщі. Такі заводи будуються на всьому узбережжі Європи, особливо на півночі та в Італії.
А в цей час влада України, завдяки дбайливості уряду й пильності СБУ, підписує угоди з лижним інструктором.
Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук для ЕП .

Источник: Forenet Киевский регион | Прочитать на источнике