Виборчий фольклор-2012

Виборчий фольклор з’явився в Україні зі здобуттям незалежності. Він існує у вузькому часовому проміжку: від неофіційного старту виборчої кампанії до її остаточного завершення.
До його складу входять анекдоти, частівки, пісні й віршики, вислови – нові прислів’я, приказки, загадки, прикмети, афоризми, кричалки, чутки-гадки, а також графічно-словесні форми: самопальні гасла на саморобних плакатах, графіті, фотожаби. Створюється він російською й українською мовами, а також суржиком.
Цьогоріч широко експлуатувалися теми, найбільш вагомі для українських виборців. Одне з перших місць традиційно посів феномен виборів: про них говорилося як про "український цирк" чи російську лотерею.
"Національний вид спорту" – "біг по граблям". Цей спорт потрібен лише самим обранцям, адже саме вони стають кандидатами, бо глибоко усвідомлюють, "що перекладати важкі депутатські обов’язки на когось не етично". Отож, звільнившись від ярма старої ВР, народ "с помытой шеей" йде на вибори "для получения нового".
За цього статус "Верховної Зради" в народі невисокий: навіть її споруда круглої форми, бо квадратних цирків не буває.
Та й стосунки народу і влади в Україні далекі, м’яко кажучи, від ідеалу. Вони розмовляють різними мовами. Народ – українською чи російською, Кабмін – регіональною азарівською говіркою. І врешті стали інвалідами: голос народу атрофується через непотрібність, бо "власть давно потеряла слух".
Й оскільки "Власть по отношению к народу работает в режиме наибольшего благоПРЕПЯТствования", то "политики вспоминают про своих избирателей только во время выборов", а ось виборці згадують їх щодня. Панацея – вибори навпаки: якщо не подобається цей народ – влада його розпускає й обирає собі інший…
Народу вибори жодних змін не обіцяють: на відміну від Росії, де всім наперед відомі їх результати, в Україні "всі наперед знають, що ніякого результату" вони не дадуть, оскільки фактично це гра в наперсток: правила її прості й часу на неї йде мало.
Організатори "мають вигляд порядних людей", "обіцяють, що все буде чесно" і що виграти можна легко, однак виграти насправді неможливо, а "хапати за руку нечесного організатора небезпечно для здоров'я"; і хоч усі розуміють, що їх нахабно обдурено, знову й знову згоджуються на нову гру.
Завершення виборів становить загрозу життєдіяльності держави: "В Україні закінчилися вибори, а разом з ними – гроші, вода, світло і газ". Тож навіть призначений на грудень кінець світу українців не лякає – це їхня єдина надія на справедливість та зміни на краще.
Взагалі-то кінець світу до нас не прийде, бо, "судячи з результатів виборів – він у нас почнеться".
На початку виборчих перегонів важливими в очах народу виглядали списки політичних конкурентів та їхній склад.
Тут найпильнішу увагу привернув проект Королевської, яка замахнулась на президентство під гаслом "Гондурас – вперед", й "запросила" у соратники футболіста Андрія Шевченка, який "проміняв футбольне поле на політичне болото", що лягло в основу з десятка анекдотів.
До слова, переробка гасел – знаковий різновид політичного фольклору, як от: "Руїну подолано! Ласкаво просимо у пекло".
Прагнення політиків бачити в своїй команді відомі в спорті, мистецтві, науці імена відобразилося в анекдоті про завершення спортивної кар’єри знаних футболістів: Роналду їде в Америку за 10 мільйонів доларів, Балотеллі – в Катар за 12, а от Мессі дивується, що це за клуб такий – "Наталія Королевська", котра пропонує йому ще більшу суму.
Щодо опозиційних сил, то увагу привертали до тих рис їхніх лідерів, які можна було трактувати як непривабливі і навіть неприйнятні для пересічних українців: "Після того, як "Батьківщина" і "Свобода" уклали союз, всі зрозуміли, що Тягнибок не фашист, а Яценюк не єврей".
Тягнибокові закидали нещирість: критикуючи владу як брехливу, корупційну й підлу, він закликає голосувати за себе, бо теж хоче брати участь у владі!
Та насамперед у фокусі уваги опинилися нахабні дії влади з "нейтралізації" своїх противників: "Левочкин докладывает Януковичу: – В первую пятерку избирательного списка объединенной оппозиции вошли Тимошенко, Яценюк, Турчинов, Гриценко и Луценко. – То есть, осталось посадить троих?".
Спостерігались і спроби перевести виборчу риторику в сексуальну площину: "Чим вибори відрізняються від походу до будинку розпусти? У будинку розпусти ти робиш вибір, а потім трахаєш, кого вибрав. На виборах ти робиш вибір, а потім ті, кого ти вибрав, трахають тебе".
Цілий блок текстів анекдотчики-політологи присвятили передвиборним обіцянкам-цяцянкам. Отож якщо давні казки починалися словами "Жили собі дід та баба…", сучасні казкарі вдаються до формули "Якщо ви проголосуєте за мене…".
Відтак "у наших депутатов перед выборами нет таких обещаний, которых нельзя было бы не дать!". А "если все украинские кандидаты в депутаты выполнят перед избирателем свои обещания, то Кипр будет вынужден объявить дефолт".
Кандидати у нардепи готові віддати любим виборцям усе, окрім того, що належить їм особисто. На цьому наголошено в анекдоті від Гриценка, процитованому Кужель: "– Куме, ти віддаси мільйон? – Віддам. – А 10 мільйонів віддаси народу? – Віддам. – А кабанчика віддаси народу? – Кабанчика не віддам, він же мій".
Насправді передвиборні фантазії не обман: "Наші політики не обманюють – це тільки правда змінюється...".
Справжній сенс обіцянок увиразнюється в анекдоті-притчі: "Волк перед выборами говорит баранам: Выберете меня – будете шашлык каждый день кушать!".
Серед численних мажоритарників на загальноукраїнську анекдотичну сцену вийшла одна Засуха: "На Киевщине наблюдается редкое для этих мест стихийное бедствие – Засуха".
Цікавими для спостерігачів-коментаторів виявилася політична телереклама: "Вчера в Киеве произошла бандитская разборка между двумя социологическими службами, в результате которой рейтинг Партии регионов вырос еще на несколько процентов","Никто из кандидатов добровольно не пожелал участвовать в дебатах с Кличко".
Та найяскравішим проявом виборчого фольклору-2012 стали фотожаби. Широке розповсюдження в Україні політичних фотожаб засвідчує й останній цикл виборчого фольклору.
Його найпопулярніші персонажі – Янукович з Азаровим, які разом танцюють "Оппа – покращення-стайл", Королевська і Шевченко, Ляшко з Королевською у позі відомої скульптури Мухіної "Робітник і колгоспниця" з підписом "Україна в зад і в перед!", Кличко-удав, що гіпнотизує Арсенюка-кролика з підписом "Партія "УДАВ", Симоненко з велетнем-хряком, опозиційна трійця Арсенюк, Турчинов, Гриценко в образах Бувалого, Боягуза та Бовдура з "Кавказької полонянки" з підписом: "Ми їх зупинимо".
Та справжнім народним хітом виявилися фотожаби з бабусею й котом, прототипом яких став біл-борд із підписом "Взнала, що внук голосував за "Регіони", переписала хату на кота". Можна налічити близько 4 десятків переспівів цього зображення.
Деякі з них висміюють прагнення регіоналів трактувати будь-які події на свою користь: на одному творі поряд із вихідним зображенням розміщено фото міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКХ Близнюка та емблему ПР і додано підпис: "Программа "Доступное жилье" набирает обороты"; на другому – кота зображено на фоні прапора ПР: "Прі нашій власті даже коти обзавєлісь квартірамі".
В очах українців плакатна бабуся стала втіленням політично свідомого виборця. Ідейним виявився і її кіт, причому з присмаком альтруїзму: зображений на фоні знамені України, він закликає: "Мені не потрібні ваші квадратні метри, краще проголосуйте за іншу партію".
А помінявшись місцем і розміром із хазяйкою, заявляє: "Взнав, що бабка голосувала за комуністів, здав у ветлікарню". Не відстає від кота і його приятель-пес: "Взнав, що господар голосував за "Регіони", переїхав жити до кота".
А хитрі підприємці кинулися наслідувати досвід бабусі у власних цілях: зображення кота на фоні будівництва супроводжує підпис: "Взнав, що "Регіони" завели справу – переписав бізнес на кота".
Фотожабники приміряли на кота різний одяг: упівський картуз: "Взнали, що внук голосував за "Регіони", кіт записався в УПА"; вбрання американського солдата з кулеметом у лапках: "Відмовляюся від бабиної хати. В мене дещо інші плани. На Міжгір’я!".
Зображували бабусю й кота в образах Батьківщини-матері та вояка-артилериста: "Ти голосував за Регіони?" – парафраз відомого плаката часів ВОВ "Родина-мать зовет!".
Частина фотожаб описувала подальші пригоди бабусі та її кота. Як от очікування власного житла: малюнок відомого мультяшного кота у чоботях містив підпис: "Шрек-5: Перепиши свою хату на мене!". З-понад десяток котів скупчилися перед зачиненими дверима в офісі: "Черга в БТІ міста Донецька після виборів".
Другий напрям – щасливе буття кота-домовласника: він розлігся у кріслі із сосискою в лапі: "Жизнь удалась! Бабка переписала хату на меня!".
Не дивно, що інших тварин прямо завидки беруть: поряд з бабою і котом з’являється корова: "Взнала, що баба переписала хату на кота, взагалі офігіла".
І нарешті, частина творів описувала реакцію влади на вчинки наших героїв. Це загрози: "Перепишешь хату на кота – перепишем кота на Партию регионов"; заборони – біля входу до президентської резиденції висять знаки, що забороняють заходити сюди з яйцями, вінками та котами; і просто ошелешення: на одному з колажів поряд із фото Азарова з’являється… кит: "Узнав, що всі шото пєрєпісивают на каковото кіта німагупанять".
Деякі тексти коментують 28 жовтня, день виборів: "Пришел день X, наступило время Ч и полная Ж".
Тут важливим видається питання явки виборців, адже 60% "ходят на выборы для того, чтобы посмотреть, кто прописан у соседей". А от "якби у виборчих бюлетенях з'явився пункт "Посадити депутатів колишньої Ради чи помилувати?", то явка складала би чи не 100%.
В інших ідеться про компетентність самих виборців: "Бюджетникам перед выборами: – Товарищи, если вы за Партию регионов, то поставьте напротив галочку, если против, то крестик".
Анекдотична білявка вкидає заповнений бюлетень у виборчу урну, а заразом випльовує туди й жуйку.
Та найголовніша проблема – фальсифікація, яка є "першою леді країни", тож "за фальсифікацію виборів" стало "не статтею, а тостом".
Результати голосування встановити неможливо через звичні порушення, освячені зверху: "Левочкина спрашивают: – Почему Янукович не комментирует беспредел, творящийся на выборах? – …А что комментировать, если все идет по плану".
Ось на дільницю у психлікарні привезли втричі більше виборчих бюлетенів, аніж потрібно – адже їм вистачило б і подвійного запасу з розрахунком на пацієнтів із роздвоєнням особистості.
Тож риторичним виглядає запитання: "– Де можна дізнатися, голосував я на виборах чи ні?".
Насправді ж навіть голос проти владної партії буде однаково враховано за неї: "– А ви голосували на виборах за ПР? – Так-то – ні, але вважається, що так…".
Не в змозі запобігти цьому навіть міжнародні спостерігачі, більшість яких, за анекдотом, – це болільники, що запізнилися на Євро-2012.
І хоча "кандидат в депутаты Остап Бендер знал 400 относительно честных способов, как победить на выборах", багато хто з них вдається до відвертого нахабства: "Это проигрывать надо достойно, а выигрывать можно как угодно".
І зовсім не дивно, що "вкладення "у гречку" по рівню прибутковості в Україні значно випереджає наркоторгівлю та торгівлю людьми", а "більшість українських депутатів страдає від роздвоєння особистості. Одна їх половина купує депутатство, інша вважає себе народним обранцем".
Підрахунок голосів по-українськи виглядає вельми специфічно: це довготривалий процес, тому що "Беркут считает то ребра, то бюллетени".
Зголоднілі члени виборчкомів змушені годуватися паперами: "Зараз не тільки Тимошенко голодує. Наприклад, в деяких виборчих комісіях з голоду почали їсти навіть протоколи".
А ЦВК вести підрахунки не поспішає: "Сайт ЦИК минимизирует информацию о процессе голосования в связи с неподвезенной вовремя кофейной гущей".
І хоча ЦВК заявляє, що "не позволит населению фальсифицировать результаты виборов", фальсифікації творяться під егідою влади: "Азаров радостно сообщает Януковичу: – Если раньше население Украины сокращалось на 200 тысяч человек в год, то теперь – только на 100. – То есть 100 тысяч мертвых душ нам на выборах гарантировано".
Отож якщо виборчі бюлетені буде вилучено зі списку бланків суворої звітності, "нас скоро опять будет 52 миллиона". З іншого боку, "еще 10 лет таких цен и зарплат, и вместо переписи населения будет перекличка".
Проте російський міністр Чуров українські вибори критикує: "Проголосовало "за" менее 146%? Явный провал".
На закуску – два післявиборних анекдоти: "– Наконец Янукович поручил Пшонке разобраться с нарушениями на выборах. – Чтобы выявить фальсификаторов и наградить?".
"Янукович для повышения IQ разгадывает кроссворд. – Что там дальше? – спрашивает он Левочкина. – Прозрачные, честные, но не выборы. – Перевыборы".
Оскільки "останні вибори в Україні показали ще раз, що голосуванням можна вибрати собі тільки таксі".
Заключний блок анекдотів присвячено реальним і уявним післявиборним жахіттям: спробам кандидатів-невдах помститися своїм виборцям: "После того как проигравший кандидат разрушил построенную им дорогу, страшно подумать, что будет с бабушками, съевшими гречку".
Майбутнім парламентським бійкам: "…після проходження в Раду ВО "Свобода", Чечетов застрахував свої руки на 10 мільйонів кожну".
Найоптимістичніший прогноз подальшого життя такий: "До выборов мы жили по-старому кое-как, а теперь будем жить по-новому как-нибудь", адже "выбранные депутаты возврату и обмену не подлежат!".
Наталя Лисюк, кандидат філологічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, для УП
pravda.com.ua

Источник: ЗА КИЇВ | Прочитать на источнике