Лента вестей
Чому треба вчитися у Шимона ПересаУкраина, Чернигов и область | Местные новости | 07-05-2020 14:03 | Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"
Хотів написати – «вчитися у ізраїльтян», але передумав, бо Шимон Перес часто- густо йшов проти своїх співгромадян. Зрештою, я не поділяю захоплення багатьох нашим українців воюючим Ізраїлем – мовляв, і Україні треба брати приклад з країни, яка стільки років живе в умовах постійної війни& #92; терору. Вибачте, чому ж тут вчитися, якщо Ізраїль за 60 років не може ні перемогти палестинців, ні домовитися з ними (де хвалена єврейська здатність домовлятися?)… Але якраз Шимон Перес і ламав оці ізраїльські стереотипи. Тому вчитися українцям треба не взагалі в ізраїльтян, а саме в Шимона Переса, книга якого «Дрібних мрій не буває» щойно вийшла у видавництві «Book Chef». 70 років він був в ізраїльській політиці (прожив 93 роки) – від молодіжного лідера до президента. Двічі був прем’єр- міністром, працював на різних посадах у 12 урядах. Ніколи не був у відпустці. Та головне все ж інше – він перетворив ізраїльську економіку із соціалістичної на капіталістичну, зробив Ізраїль ядерною державою (агов, Леонід Кравчук!) і досяг миру з палестинцями та йорданцями. При цьому, до речі, главою уряду він був лише три роки сумарно, а посада президента – більш ритуальна, ніж реальна. Тобто сила його впливу була така, що він здійснював найграндіозніші справи, не маючи повної влади. Не те що деякі наші політики, що нюняли весь час – мовляв, мало влади. Коли ж отримали більше, ніж повну – побудували олігархат з відверто здирницьким ставленням до українського населенн... Подробнее | Комментарии
Щире слово про Бориса ОлійникаУкраина, Чернигов и область | Местные новости | 07-05-2020 11:49 | Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"
Минуло три роки, як не стало Бориса Олійника. Тут, гляди, кожен з своєї дзвіниці згадує православного комуніста Ілліча. Почесав я потилицю – почесав, і направду, вирішив дещо додати й од себе про сього непростого Чоловіка. Познайомив мене з Б. Олійником Євген Степанович Товстуха (здається, вони куми). Відтоді склалися були у нас з Борисом Іллічем добрі, можна сказати, приятельські стосунки. Тоді, десь за часів президенства Ющенка, працював я заввідділом художньої літератури видавництва «Знання», що міститься на вулиці Стрілецька, де неподалік і мешкав Олійник. Борис Ілліч, за годину-дві до закінчення робочого дня, мав звичку раз-двічі на тиждень мені зателефонувати та натякнути, мовляв, я виходжу на променад. Мови нема, я кулею вишивався з видавництва, аби кілька годин побути віч-на-віч з самим Іллічем і ще більше довідатись од бувалого одержавленого Поета про те, про що не почув би ні від кого у «сторозтерзаному» (за Тичиною) Києві. Не знаю чому, але православний комуніст (сам себе він так називав) Б. Олійник, був зі мною, арійцем, як на духу. Наслухався я від не битого в тім’я Ілліча такого-такого про сучукрлітівську рать, що нині волосся дибом у мене стає, та не стану перемивати кісточки «і мертвим, і живим» павлодраяворівським. Се, гадаю, перегодом зроблять за мене спритніші олійникознавці. Мені, власне кажучи, й не до шмиги порпатися у брудній, та до всього, чужій білизні. Уже Б. Олійник не вживав алкоголь, смалив тільки легкі, дорогуваті цигарк... Народилося перше сайгаченяУкраина, Чернигов и область | Местные новости | 07-05-2020 08:45 | Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"
У природі сайгаки вільно живуть на території Монголії, Казахстану та Узбекистану, а в нашій країні є лише в Асканії-Нова. Хоча раніше, років сто тому, їх бачили в степах України. Нині їх намагаються повернути на Чернігівщину -- в природній парк «Беремицьке» завезли кілька сайгаків саме з Асканії-Нова. Ростислав Полушвайко, менеджер природного парку «Беремицьке», каже, що сайгаків винищили через їхні роги та м’ясо -- оборонятися ці звірі практично не вміють, єдине їхнє спасіння -– здатність бігти зі швидкістю до 80 кілометрів за годину. Наразі, як повідомили з адміністрації природного парку, в однієї із самок народився малюк (на знімку). Схоже, що тут, у напіввільному стані, сайгаки таки приживаються. Особливістю цього природного парку є повернення в природу тварин та рослин, які були в цих місцях більше сотні, а то й тисячі років тому. Скажімо, нещодавно випущено в дику природу борсука європейського, призвичаюються тарпани -- дикі коні, працюють тут і над відновленням древнього бортництва -- в дуплянках. Новий фаворит Банкової. Хто такий Борис БаумУкраина, Чернигов и область | Местные новости | 07-05-2020 06:47 | Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"
Офіс президента довірив гуманітарні мільйони та гральний бізнес ставленику російського бізнесу У розпал епідемії коронавірусної інфекції в Україні в Україні спалахнув черговий скандал. З’ясувалося, що Офіс президента довірив розпоряджатися коштами, які меценати за закликом влади жертвували на подолання Covid-19, Борису Бауму – людині з неоднозначною біографією та репутацією. Борис Баум є представником інтересів російських політиків та бізнесменів. Він майже 20 років пропрацював у російських компаніях в Україні, власники яких і понині мають тут значні інтереси. Йдеться про низку компаній, які пов' язують з російським організованим злочинним угрупованням під назвою «Лужниковське». Його члени досі контролюють енергетичні та готельні бізнеси в Україні. Крім того, Баум працював генеральним директором телеканалу RTVI в Нью-Йорку, - російського пропагандистського медіа. Ваші ставки, меценати 5 квітня маловідомий в Україні Борис Баум очолив фонд «Прайм», який був створений в Україні задля акумуляції грошей для боротьби із коронавірусною хворобою. Власне, фонд був створений іншими людьми ще у 2016 році, однак кошти для боротьби із Covid-19 взявся збирати саме зараз. І саме зараз Баум стає кінцевим бенефіціаром цієї організації, про що свідчать дані Youcontrol. Офіс президента долучив «Прайм» до збору грошей після того, як інший фонд з Одеси із дивною назвою – «Корпорація Монстрів» (його очолює одеський бізнесмен Андрій Ст... Пошуки Хоробора (фейсбук- версія). Ч.4. Побавимось в історичну географіюУкраина, Чернигов и область | Местные новости | 07-05-2020 06:12 | Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"
Саме так – побавимось. Я не хочу з’ясовувати хто саме з істориків Російської імперії першим ужив метод аналізу літописних текстів для визначення розташування згадуваних в них давньоруських городів; здається, це був ще В. Татіщев у першій половині ХVІІІ століття. Але доктор російської історії П. Голубовський (1857 – 1907рр.), що на межі ХІХ-ХХ століть очолював кафедру російської історії Київського університету, підніс цей метод, зауважу з іронією, до небачених висот. Є у нього відома праця „Где находились существовавшие в домонгольский период города: Воргол, Глебль, Оргощ, Сновск, Уненеж, Хоробор?”, в котрій (от жаль, місця тут мало для його цитування!) він з небаченою легкістю за змістом всього лише кількох рядків того чи іншого літопису віднаходить місця розташування зниклих з мапи чи перейменованих руських літописних городів. Сидів у тиші кабінету такий собі „книжный червь” і розгорнувши на столі „Списки населенных мест Черниговской губернии, 259, 59, 113, 114, 2842, 2855; 10-верстная карта, лист 30” силою своєї просторової уяви та абдуктивного методу міркування повирішував усі проблемні питання нашої історії. І вже понад століття, зачаровуючись багатослів’ям Голубовського, мало хто наважується піддати їх сумніву чи оскаржити. Більше того, практично всі залюбки користуються чужою думкою, не вдаючись до її критичного переосмислення. П. Голубовський у своїх пошуках, спираючись на тексти трьох, домонгольського періоду, літописів за 1153, 1158 та 1234 роки, „перек... Пошуки Хоробора (фейсбук-версія) . Ч.3. Хоробор – це КоропУкраина, Чернигов и область | Местные новости | 07-05-2020 06:02 | Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"
Найбільше в тій радіопередачі мене здивував пасаж пана Бондаря про те, що „на думку деяких дослідників окрім співзвучності назви Короп – Хоробор ніяких більше доказів не існує”. Мались на увазі докази щодо розташування Хоробора на місці сучасного Коропа. Була банально, майже слово в слово, повторена думка історика ХІХ століття О. Лазаревського, наведена менським краєзнавцем В. Покотилом в його розвідці про Хоробор. З огляду на „вісім років роботи з археологічними звітами, документами, історіографією питання та аналізом” така позиція виглядає дуже дивною, адже О. Бондарю мало би бути відомо, що інші історики, такі, як М. Погодін, К. Неволін, М. Барсов, Д. Багалій, коропський краєзнавець В. Куриленко були переконані, що лише Короп може претендувати на історичну спадщину Хоробора і наводили свої аргументи. Та про це Олександр не сказав чомусь ні слова, навіть побіжно не згадав. Де тут „восьмирічна робота”, де той „аналіз”? Я вже писав на фейсбуці, що всі історики й дослідники від М. Погодіна (середина ХІХ століття) і до О. Васюти (нашого сучасника) намотують уже чи не по десятому колу, шукаючи локацію Хоробора або виходячи з етимології цього слова, або з порядку перечислення населених пунктів Русі в літописах. Причому так якось виходить, що один і той самий текст кожен примудряється використати на користь власної версії. У своїй розвідці я не стану цитувати думки названих істориків, а висуну свої власні докази, бо не хочу вподібнюватись тим, чия нібито робота поляга... Пошуки Хоробора (фейсбук-версія) . Ч. 2 Чому Макошине не Хоробор.Украина, Чернигов и область | Местные новости | 07-05-2020 05:53 | Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"
В кінці цієї частини є посилання на ту радіопередачу, котра і змусила мене взятись за викладення власної розвідки стосовно місця знаходження літописного Хоробору. Її тривалість лише 17 хвилин і кому цікава піднята мною тема, раджу одразу ж прослухати запис. Та перед тим, як піти у своїй розвідці далі, зроблю коротке резюме по її першій частині. Отже, до монгольської навали сіверяни жили родами, кілька поселень одного роду утворювали так зване гніздо, або верв, що разом із сусідніми такими ж складали княжу чи боярську волость (волость – волостелин – володар – володіння). Адміністративними центрами гнізд були городи, що виросли з материнських поселень. Орієнтовно вони розташовувались на відстані 40-50 км шляху (тут не по прямій!) один від одного. Межі родових гнізд (верв) в силу дохристиянського ще звичаєвого права, котре пізніше отримало на Русі силу закону, були непорушними щонайменше до унії Польщі та Великого князівства Литовського (кінець 14 століття). Одним словом, верви були тодішнім аналогом наших сучасних районів з тими ж функціями і принципами організації життя. Віче виконувало функцію референдуму та виборів, обрані старійшини та „ліпші мужі” тотожні нашим мерам і радам, а призначені згори районні адміністрації – княжим тивунам і посадникам. „Немає нічого нового під Місяцем”. Гадаю, запис передачі ви вже прослухали, а тому одразу ж хочу зазначити: ті, хто локалізує Хоробор околицями Макошиного, в своєму висновку, м’яко кажучи, неправі з насту... Пошуки Хоробора (фейсбук-версія) . Частина першаУкраина, Чернигов и область | Местные новости | 07-05-2020 05:40 | Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"
Вдатися до власної історичної розвідки чи навіть дослідження з питання локалізації літописного міста Хоробор змусив мене один з ефірів радіо UA:Чернігів, цикл „По той бік легенди” від 11 квітня цього року, тема „Давньоруське місто Хоробор”. Одразу зауважу: я не починав його з нуля; тему цю щільно й прискіпливо вивчаю останніх, здається, шістнадцять років, а цікавлюсь взагалі більше, ніж пів століття. З огляду на специфіку ФБ, подаю дослідження в скороченому і дещо полемічному вигляді, зумисно відступивши від академічних канонів. Частина перша. Історичне тло пошуку. Перш за все я хочу попросити вас читати цей текст вдумливо, щоб якомога глибше усвідомити суть написаного. Одразу ж нагадаю товариству професійних істориків одну основоположну річ, котру вони зобов’язані знати (і, певно, знають), але до уваги в своїх розвідках не беруть – абсолютно! Отож, вкотре вже відкриємо „Повість минулих літ”, де йдеться про переселення наших пращурів із Подунав’я на нинішні території: „... слов' яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші — деревлянами, бо осіли в лісах..., а другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами” Уздовж Десни та Сейму, по обидва їх боки, тягнулися смуги хвойних та мішаних лісів завширшки в 20-30 кілометрів. Плем’я сіверян, що прийшло на Придесення та Посеймів’я, складалося з окремих родів. Рід, община сімей, споріднених по чоловічій лінії, по крові, налічував, слід ... «Побєдобєсіє». 7 травня 1945 року: перша капітуляціяУкраина, Чернигов и область | Местные новости | 07-05-2020 05:25 | Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"
Кабінет Сталіна: Верховний Головнокомандуючий повільно походжає уздовж килимової доріжки, весь його вигляд виражає крайнє незадоволення. Невдоволені й обличчя присутніх членів радянського уряду. Що за горе трапилося в Кремлі, яка біда? А це реакція радянського керівництва на капітуляцію Німеччини! «1418 днів і ночей»… «Цей день ми наближали як могли»… І невдоволені обличчя!? Проте, давайте з’ясуємо все по черзі. Отже, ввечері 6 травня 1945 року Верховний головнокомандуючий експедиційними силами союзників в Європі генерал армії США Дуайт Ейзенхауер в Реймсі (Франція) прийняв представника радянської ставки генерал-майора Івана Суслопарова, повідомив про згоду Німеччини капітулювати та про час підписання (02:30 після опівночі). І просив передати в Москву підготовлений текст акту та отримати дозвіл на підписання. У призначений час прибули представники Німеччини – генерал-полковник Альфред Йодль (1890-1946), грос-адмірал Ганс Георг фон Фрідебург (1895-1945) та ад’ютант Йодля майор авіації Вільгельм Оксеніус (1912-1979). В 02:41 Альфред Йодль поставив підпис під історичним документом. Отже, акт капітуляції Німеччини підписано в Реймсі 7 травня о 02:41 за середньоєвропейським часом. Його прийняли: — від англо-американської сторони – генерал-лейтенант Вальтер Беделл Сміт (1895-1961), начштабу Союзних експедиційних сил; — від СРСР – представник ставки при командуванні союзників генерал-майор Іван Суслопаров (1897-1974) та пол... 54 бойова бригада тепер імені гетьмана МазепиУкраина, Чернигов и область | Местные новости | 07-05-2020 04:53 | Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"
Указом Президента України ряду військових частин присвоєні почесні найменування. Так 54 крема механізована бригада тепер носить ім' я гетьмана Івана Мазепи. 54 окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи Сухопутних військ Збройних Сил України (54 ОМБр, в/ч А0693, пп В2970) — з' єднання механізованих військ України. Підпорядкована Оперативному командуванню «Схід». Базується у місті Бахмут Донецької області. Бригада воювала проти російських окупантів на Світлодарській дузі, під Дебальцевим, звільняла села Травневе та Глодосове біля Горлівки. |
Календарь
Комментарии
Кировоград-25: история в погонахСтрелец. 15-08-2023 08:45Грязь там осталась, а не офицеры.. ... Підвищення кваліфікації вчителів онлайн: оптимальний вибірКатеринаШ. 23-02-2023 10:52Порадьте зручний LMS для викладання онлайн, бажано не англомовний. . ... Polly Group UkraineAvenue17Ru. 21-10-2022 14:16Мне кажется это очень хорошая идея. Полностью с Вами соглашусь. . ... На дачу едут на одной ноге!
ОbMalv. 19-11-2021 11:51 |
Что такое ВсеВести.com?
ВсеВести.com - это система поиска региональных новостей и объявлений, где вы сможете найти ежеминутно обновляемую информацию из тысяч источников, опубликовать свои новости и объявления, обсудить события или, за считанные минуты, создать собственную ленту новостей. Подробнее... ПогодаЧернигов |