Кандидати на будь-які смаки

аналіз рейтингових політиків, що претендують на посаду мера
Івано-Франківська

Нарешті у нашому місті з’явилися вдумливі, свідомі виборці. Нас вже не проведеш результатами псевдо соціологічних опитувань, нав’язаними згори рейтингами, технологічними маніпуляціями. І хоч останні й заполонили інформаційний простір обласного центру, втім постійно натикаються на небайдужі коментарі, відзиви, критичні зауваження його жителів.
В той же час брудні політтехнологи невтомно приміряють на нас давно застарілі методи переконання. Вражає не так велика кількість соціологічних досліджень, проведених липовими «науковими інститутами», як їх абсолютна несумісність, відірваність від реального життя. Адже професійному масовому опитуванню повинна передувати, як мінімум, тривала попередня підготовка, та ще й значні фінансові витрати. Та й чи відомі Вам випадки, коли, йдучи по «Стометрівці» (чи будь-якій іншій вулиці нашого міста), до Вас професійно звернулись з проханням заповнити анкету, у якій було б щось на зразок: «Якби вибори міського голови відбулися наступної неділі, за кого з кандидатів Ви б проголосували?» Чи може виборців нашого міста опитують у телефонному режимі? Хто має такий досвід – відгукніться! Ми радо занесемо Ваші імена у червону книгу української політики.
Та жарти не доречні, коли йдеться про дійсний рівень життя у Прикарпатському регіоні та вибір подальшої стратегії його розвитку. Електорат вже сьогодні потребує оперативної інформації про майбутніх обранців. При нинішніх бюджетах міста, здійснення неупередженого опитування жителів Івано-Франківська видається нереальним. Американський досвід засвідчує ефективність звернення громади до незалежних соціологічних служб. В Україні таких практично немає, а послуги перевірених загальнонаціональних гігантів ( на зразок Інституту соціології НАН України або Центру Разумкова) коштують надто дорого для виборчої кампанії нашого міста, тим паче на рівні міського голови. Така ситуація не нова й для демократичних країн Заходу, де поширена практика укладання рейтингів кандидатів не лише за рівнем їх популярності серед народу, але й за оцінкою потенційних можливостей цих політиків на владних посадах. Політологи Бристольського університету (Велика Британія) визначили ряд особистих якостей лідерів та характеристик електорату, за якими варто вибудовувати аналітичні рейтинги потенційних можновладців. Тут незалежні експертні оцінки – альтернативний шлях задоволення інтересу мислячого виборця. Адаптувавши таку методику до реалій франківського суспільно-політичного життя, спробуємо порівняти та проаналізувати рейтинги авторитетних політиків, що претендують на кабінет очільника міста.
Вже згадувані англійські вчені в якості порядкового показника успішності застосовують 100-бальну шкалу оцінок. Ми ж використаємо більш спрощений та зрозумілий варіант рейтингу, де загальний бал коливатиметься від -5 (найнижчий-негативний імідж) до +5 (найвищий-позитивний імідж). Основні фактори, що визначатимуть рівень ефективності майбутнього владарювання кандидата у мери міста, умовно називають трьома «П» – а саме: його професіоналізм, публічність та прогресивність лідера (з англ. – 3 «Р»: «professional», «publicity», «progressive»). Фахові оцінки експертів за цими показниками дозволяють нам судити про наступні рейтинги претендентів на посаду міського голови Івано-Франківська.
1. Професіоналізм. Ситуація у нашому краї склалася так, що кожен має своє бачення професійної діяльності політика. Для когось це гарна господарка, для іншого – вміння вести переговори, вирішувати наявні конфлікти тощо. Та зі зростанням рівня громадянської культури серед жителів нашого міста дедалі частіше лунають вимоги до слуг народу відповідати західним стандартам професійної політичної зайнятості. Перефразовуючи німецького соціолога-класика М.Вебера, нині політика, навіть на місцевому рівні, - це і покликання, і професія.
Тож наймаючи на народну службу мера Івано-Франківська ми очікуємо від нього фахових менеджерських, економічних, правових знань та досвіду їх вдалого застосування. В такому сенсі дещо не відповідають сучасним запитам варіанти з правоохоронцями (як у випадку з В.Козачком), геофізиками (М.Жураківський), виробниками вікон (М.Ладовський) тощо. Їх рейтинги корелюються з огляду на певні «пом’якшуючі» фактори: приміром, М.Жураківський запропонував дієву альтернативу сучасним ЖЕКам, що викликало деякий інтерес громади.
Інакшим, на думку експертів, видається професіоналізм людини з досвідом адвокатської діяльності (скажімо, Л.Сімонович такий досвід цілком реально стане в нагоді при позиціонуванні та захисті інтересів своїх виборців); кандидата зі значними здобуткам в сфері управління (приміром, І.Прокопів, який пройшов багаторічну школу корпоративного менеджменту); та власне людей, що безпосередньо залученні до громадсько-політичної діяльності (В.Анушкевичус, Ю.Соловей, П.Андрусяк). Але й тут варто розуміти, що важливий не стільки сам по собі досвід кандидата, скільки результати його діяльності в тій чи іншій сфері. Тож, коли говоримо про висококласного менеджера І.Прокопіва, не слід забувати про загальне неприйняття виборцями його методів управління «Теплокомуненерго»; згаданого активного громадського діяча Ю.Солов’я не рідко звинувачують у популізмі та «критиці заради критики»; а особу професійного політичного кар’єриста П.Андрусяка найчастіше асоціюють з негативним досвідом роботи в складі різних політичних сил. Нижче вимальовується досить наочний рейтинг цих кандидатів за професійною ознакою.

2. Публічність. «Сірі кардинали», за звичай, залишаються осторонь виборної посади мера міста. Натомість заявлені претенденти на «грибні місця» всілякими методами демонструють своє походження з народу, прозорість власних вчинків, занепокоєння місцевими проблемами, розуміння актуального порядку денного. В рамках обласного центру мало провадити певну діяльність, важливо налагодити зворотній зв’язок між громадянами та політиком, аби вчасно відповідати запитам міста. Стартові можливості такої публічності вже закладені в іміджі деяких претендентів на крісло мера: В.Анушкевичус (публічний вже в силу того, що наразі обіймає посаду очільника Івано-Франківська); Л.Сімонович (франківчанка за народженням, що налагодила ефективні механізми комунікації з різними групами населення міста; приємний та єдиний у списку кандидатів образ жінки-берегині відповідає позитивним очікуванням виборців); Ю.Соловей (по-своєму публічний в рамках запроваджених ним скандальних проектів). Як видно, даний показник також має свої відтінки.
Крім того, у місцевій передвиборчій боротьбі експерти відмічають нехарактерну для більшості демократичних країн рису – наявність у списку кандидатів непублічних політиків. Так, виборець практично не має можливості «познайомитись» з такими зареєстрованими претендентами на владу в місті, як М.Ільницький, М.Гулик, Я.Гулик. Обмежений доступ електорату до інформації навіть про таких політичних гравців як І.Прокопів та В.Балагура. Схематично цю ситуацію політологи зображують в такому форматі рейтингу публічності.


3. Прогресивність. Коли йдеться про вибір ефективного управлінця, ми, як свідомі громадяни, мусимо зважати на його мобільність, здатність швидко реагувати на постійні зміни суспільно-політичного життя. З динамічним розвитком глобального світу, прогресивність – невід’ємна риса сучасного політика. Група аналітиків, досліджуючи особливості поведінки претендентів на посаду міського голови Івано-Франківська, виявила, що об’єктивно у середовищі нашого політикуму досить незначний відсоток справді дієвих, активних людей. Досі незмінними залишаються образи політиків системного типу мислення (В.Козачок), кандидатів, що навіть у офіційних заявах не цураються авторитарних методів «закручування гайок» (І.Прокопів). Лише кілька претендентів до певної міри задовольняє сучасні запити нашої громади до розвитку та поступальних змін. До таких віднесено: 1).П.Андрусяка, котрий виявив помітну гнучкість, вміння знаходити компроміси, але дещо «переборщив» з такою мобільністю, змінивши членство у трьох політичних силах в період з 2006 по 2010 рік; 2). М.Ладовського, який демонструє приклад самокритичної поведінки, поваги до своїх конкурентів, втім, за браком досвіду. не може презентувати програми реальних дій; 3). Л.Сімонович, котра здійснює знакові кроки у підтримці прогресивних молодіжних, культурних та освітніх заходів міста, позиціонує себе як позитивно налаштований політик, для якого неприйнятні «брудні» методи діяльності, репрезентує місцевий осередок «Народного Руху України», що є традиційно сильною та динамічною політичною силою нашого регіону. Рейтинг прогресивних та традиційних претендентів на посаду міського голови зобразимо нижче.

Звісно, попередні рейтинги не визначать результатів виборів. Однак, ми маємо право на об’єктивні оцінки, незалежні показники, що дозволять зорієнтуватись у багаточисельному списку претендентів на посаду мера нашого міста.
Холоднокровні технологи називають невизначений електорат «болотом». Проте давно відомо: відкидаючи стереотипи мислення, упередженні анонси, нав’язливі ярлики, навіть найбрудніше «болото» має шанс перетворення у чистий потік. Число відповідальних, свідомих, освічених виборці Івано-Франківська нині безупинно зростає. І це – єдиний правильний та перспективний шлях оновлення міської громади.

Ольга Золотинська,
політолог