Судове протистояння як прояв національного менталітету?

Історію куплі-продажу одної квартири з сумною долею тисячі «іноземних президентів» пропонує Вашій увазі, шановні читачі, один з учасників оборудки.
26 березня 2010 року пересічні жителі Чернігова зі звичайнісінькими українськими прізвищами Іваненко та Хапер уклали та підписали між собою угоду, згідно з якою Іваненко надав Хаперу тисячу доларів США, а Хапер зобов’язався продати Іваненку свою квартиру на взаємовигідних умовах за 28000 доларів США.На підтвердження свого зобов’язання неодмінно виконати умови договору, Хапер навіть віддав у заставу правоустановчі документи на свою квартиру. Одначе в зазначений термін (17 квітня 2010 року) Хапер відмовився виконувати свої зобов’язання: свою квартиру не продав, а ще й до безсоромно не віддав заборгованих грошей.Відразу зауважимо, що родина Хаперів не належить до категорії малозабезпечених громадян України. Власник квартири №106 (поки не продав її) в буд.№25 по вулиці Рокісовського в Чернігові, Хапер-старший (арт-директор продюсерського центру „Артель”) не є людиною, яка заробляє на хліб власною музикою чи піснями, а займається тим, що отримує дивіденди від артистичної творчості інших людей. Його син, Хапер-молодший, є власником магазину „Добриня”, що знаходиться у Чернігові на розі вулиць Коцюбинського та Пушкіна. До того ж має будинок у Брусилові з земельною площею, яка сягає всього-на-всього 100 соток землі.Так що причина не повернення Хапером його боргу полягає не в нестачі грошей, а лише в тому, що він знайшов найбільш вигідний для себе варіант продажу своєї квартири і з цього приводу в ультимативній формі почав вимагати від Іваненка повернення правоустановчих документів, наданих у заставу.Ображений такою нечесністю Хапера, Іваненко забажав, як мінімум, повернення йому заборгованих грошей, а як максимум, виконання умов підписаної угоди. У відповідь на свої справедливі та цілком законні вимоги, він почув від Хапера, що той якнайшвидше зробить дублікати правоустановчих документів наданих у заставу, продасть свою квартиру та прихвативши з собою грошенята Іваненка виїде до Ізраїлю. І ніякі рішення українських судів Хапера не лякають, оскільки нерухомої власності (окрім обіцяної Іваненку квартири) у нього не має, так що виконавча служба України буде безсила повернути Іваненку загарбані Хапером гроші. Хто ж їх, «українців», зрозуміє?Зрозуміло, що скривджений Іваненко подав позовну заяву до Деснянського суду м. Чернігіва, який вже 21 квітня 2010 року квітня ухвалив відкрити впровадження по справі щодо стягнення грошей із Хапера та його зобов’язання продати квартиру.На жаль, на сьогоднішній день законослухняний українець Іваненко може тільки застерігати своїх співвітчизників, аби вони утримувалися від купівлі у нечесного «українця» його квартири №106, що знаходиться у будинку №25, розташованому по вулиці Рокосовського в місті Чернігові, оскільки цю квартиру Хапер письмово зобов’язався продати Іваненку.Іваненко Сергій Іванович цілком розуміє, що за сміливість назвати свого кривдника нечесним «українцем» (а так воно і є), його негайно ж звинуватять в антисемітизмі та розпалювання національної ворожнечі. Проте, хіба українець Іваненко підло кинув «українця» Хапера, чи навпаки?Як історик, котрий розуміється на міжнаціональних конфліктах, Іваненко не сумнівається у тому, що якби Хапер утнув подібний фортель років сімдесят назад у Німеччині, то він напевно поповнив би собою списки мучеників „холокосту”. Проте, у сьогоденній Україні Хаперу боятися нічого.Однак як дослідник, дисертація якого безпосередньо стосується міжнаціональної різанини часів Хмельниччини, Іваненко хоче поставити Хаперу риторичне запитання: „Навіщо скривджувати українців?”Свої думки з цього приводу всі бажаючи можуть повідомити Іваненку Сергію Івановичу за тел.: 063-77-88-199, ikserhiy@ukr.net або за адресою: Чернігів, вул. Єськова, 14, корп. 1, кв. 33.Реквізити Хапера, арт-директора продюсерського центра „Артель”: 093-591-81-91; 068-237-11-75; 066-636-09-29; 097-923-68-04, vshaper@yandex.ru.Іваненко Сергій ІвановичВід редактораЯк запевнив під час телефонної розмови пан Хапер, «если он хочет ее купить, он ее купит, если не может купить, значит... не может».
Суть конфлікту він пояснив дещо інакше. «Он мне дал задаток, тысячу долларов дал. И говорил, что продаст свою квартиру на Еськова, купит мою кваритру. Но это уже месяц тянется... Он говорит, что «я документы не отдам... я квартиру куплю, но пока я свою квартиру не продам, я не могу купить Вашу квартиру». Вот такая ситуация.»

Источник: Чернігівська загальнополітична газета "Високий вал" | Прочитать на источнике