Газета «Прибузький вісник», від 28.11.2009 року №95 «Із пам’яті не стерти»

Здавалося, сама природа сумувала того похмурого дня 28 листопада. У сквері 40-річчя Перемоги села Софіївки ніби заніміли у скорботі безлисті скелети чорних каштанів та білокорих беріз. Тут відбувся урочистий мітинг по вшану­ванню пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій. У жалобі запнуто чорною хуст­кою пам'ятний знак із написом: "В пам'ять невинно загиблих 1932-1933 років односельців від земляків". Біля підніжжя на вишитому рушнику хлібина, спечена із житнього борошна. Після уроків пам'яті, що пройшли у кожному класі Софіїївської ЗОШ І-ІІІст, школярі та вчителі на чолі з директором І. І. Поліщуком довгою колоною йшли до скверу. Попереду несли гірлянду з вічнозелених гілочок десятикласники Сергій Фолонкін і учні 11 класу Володимир Шмигельський та Іван Шпиль­ка. "Це почесне право вони здо­були не лише хорошим навчан­ням, а й активною життєвою позицією, бо кожен нагородже­ний путівкою до Міжнародного табору "Артек", - розповіла класний керівник 10-го Тетяна Анатоліївна Гончаренко.
Як і належить, мітинг відкрилиГімном України. Потім ведучі восьмикласники Анастасія Руда,Ярослав Мудрий та учень 9 кла­су Дмитро Мізецький по черзі розповідали про трагедію голо­доморів. Лунає траурний дзвін, і всі завмирають, вшановуючихвилиною мовчання пам'ять полеглих. Слово надається заступнику голови РДА В.А. Гніденку:
- Сьогодні ми всі прийшли доцього пам'ятного знака, щоб за­палити свічки і згадати односельчан - жертв нечуваного злочинутоталітарного режиму. Раніше ми не знали істини, і тількинезалежність України розбудила пам'ять про те, як зла воля одних людей проти інших знищувалацілі села. Щоб більше такогоне повторилося, треба знати історію і не допускати подібного. Біля мікрофона жителька села, педагог за освітою, поетеса Світлана Євгенівна Назі­мова:
- Голодомор 1932-1933 роківзнищив багатьох жителів нашогосела. Тим, хто залишився, страшно було жити. Вони мовчали, адже за свої розповіді моглипотрапити до в'язниці чи заслання. Але не можна стерти з пам'яті цієї трагедії, Свідків залишилися одиниці. Нині, при повнихпродуктами магазинах, новому поколінню неможливо навіть уявити, що люди вмирали від голоду. Школярі збирали свідчення.Розмовляли з багатьма старожи­лами, які пам'ятають самі ті страшні часи, або чули розповідівід рідних. Про голодомор повіда­ли дітям Олімпіада Тищенко, Ма­рія Жуматій, Ольга Тараненко, Ольга Познякта інші. їхні свідчен­ня зворушують душу, викликають сльози, бо згадувати нелегко, адже це-біль і рана всього жит­тя. Свідчення односельчан, стат­ті періодичних видань та книги вміщенні на великому стенді "Підприцілом невидимої зброї", якийпідготувала бібліотекар Світлана Василівна Нікуліна.
У мітингу взяв участь і висту­пив з детальною розповіддю пропричини і наслідки трьох голодо­морів, які пережила українськанація, начальник відділу внутріш­ньої політики РДА ГА. Марін. Му­зичне оформлення, організацію іпроведення мітингу взяли на себе директор музичної школи О.О. Те­лятник і завідуючий сільським клубом СІ. Юзьков.

Источник: Миколаївська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике