Права рука Соколова

Вчорашнє засідання виконкому Чернігівської міськради дало відповідь на питання щодо першої особи, так би мовити «правої руки» в оточенні мера Олександра Соколова.
На цю роль сватали різних осіб, але в першу чергу досвідчених та перевірених міським головою в різних екстремальних ситуаціях його заступників. З трійці Олег Білоусов, Станіслав Віхров та Олександр Сердюк, які з мером не одну тонну солі (про пуд говорити просто смішно) з’їли.Подарунок для наймолодших
Але реальність виявилася абсолютно несподіваною. Хто б міг подумати, що «правою рукою» Олександра Соколова виявиться наймолодший член виконкому, у якого, за виконкомськими мірками, ще й молоко на губах не обсохло (всього два роки членства). До того ж... жінка.
Саме такий висновок (про «праву руку») можна було зробити з розміщення членів виконкому за столом. Саме заступник чернігівського міського голови Оксана Володимирівна Тунік-Фриз розмістилися найближче до мера Соколова, по праву руку від нього.
Можливо, зіграти роль «правиці» мера Оксані Володимирівні довірили одноразово, виключно у вигляді подарунку на дворіччя її перебування у мерії, яке вона відсвяткувала близько місяця тому. На це натякало і святкове вбрання пані Тунік-Фриз, яскраві жовті каблуки на взутті якої походили на дві цукерки «Стріла», які раптом потрапили чиновниці під п’яти.
Ліворуч міського голови, практично очі в очі напроти пані Оксани, розташувався секретар міської ради Олег Семенович Шеремет, який ніскільки не переймається різноманітними народними повір’ями, оскільки сидів прямо на куті столу.
Взагалі, виконком зібрався не в повному складі, не стовідсотково. З 11-ти діючих членів виконавчого органу присутні були 10. Відсутній перший заступник мера Олег Білоусов, але з поважної причини. Відпустка.За виконкомським столом сиділи…
Присутні, а саме «праві» (розташування відносно міського голови): Олександр Сердюк, Микола Літвінов, Микола Сенькович та Олександр Глиняний і «ліві»: Станіслав Віхров, Віктор Бистров та Володимир Кожедуб плюс уже згадані Оксана Тунік-Фриз з Олегом Шереметом розмістилися за виконкомським столом. Мер сидів у кріслі. Всі інші на стільцях.
Також засідання виконкому вшанували своєю присутністю начальник фонду комунального майна міської ради Олександр Буцко, начальник міського юридичного відділу Павло Вовк та «неопізнаний» чоловік у сірому костюмі «в смужечку».
Засідання протікало наступним чином. З коридору викликали доповідаючого і він, стоячи за трибуною, розташованою прямо напроти міського голови, висвітлював певні пропозиції та побажання, які виконком ставив на голосування у разі відсутності питань до оратора.
Доповідали в основному чиновники, але переважно нижчого за членів виконкому рангу.
Перший доповідач – начальник відділу звернення громадян та соціальних питань міської ради пан Кухаренко – говорив з трибуни про громадські організації, що опікуються інвалідами. Говорив в основному «цифрово»: про кількість таких організацій у місті, про кількість інвалідів та про плани реалізації різноманітних програм задля покращення життя людей із фізичними й розумовими вадами.
«Наступний крок, у 2010 році – створення міні-майстерні. Є такі проекти, - повідомив пан Кухаренко. – Зараз Олег Семенович Шеремет підписав прохання від міської ради до посольства Данії для того, щоб ця організація могла прийняти участь у міжнародному конкурсі. Який буде результат, побачимо».Незнайомець у масці
Але ці слова, скоріш за все, пролетіли повз вуха членів виконкому, оскільки лише пани Соколов та Кожедуб слухали доповідача. Інші розмовляли між собою та шелестіли програмами засідання, перегортаючи їх зі сторінки на сторінку.
Несподівано двері зали відчинилися і досередини увійшов чоловік з виголеною головою, у чорному одязі та з білою марлевою пов’язкою на обличчі. Увійшов спокійно, по-домашньому, та усівся прямо за стіл поруч із членом виконкому Глиняним.
«Хто це такий?» – збентежено почав розпитувати у сусідів Олег Шеремет, але вже через хвилину сміявся, розпізнавши у таємничому прибульці депутата міської ради В’ячеслава Лебідя. Пан Лебідь представляє Блок Юлії Тимошенко, а вони й досі, не збавляючи обертів, ведуть боротьбу зі «свинячим» грипом, дарують людям препарат «Таміфлю», мазі та марлеві пов’язки.
«Більшість наших програм передбачає виділення грошових коштів, - тільки-но закінчилася доповідь, почав Олександр Сердюк, - але я вивчав питання з Павлом Івановичем (Вовком, - автор), і, наприклад, «інвалідські» організації мають право на відведення земельних ділянок у постійне користування чи для надання приміщень в оренду. Вважаю, що з нашого боку могла б бути і така підтримка, а не лише грошова».
- У мене питання щодо розрахунків, - включився начальник фінансового управління Віктор Бистров. - Наприклад, оренда автобуса для екскурсії у місто Батурин громадською організацією «Сім’я» - 2500 гривень. Звідки ця сума?
- Що до Києва, що до Батурина - сума однакова, - пояснив Віктору Едуардовичу Станіслав Віхров.
- По моїм даним ця сума трішки… - почав пан Бистров, але:
- І «растояніє» яке, - забубоніли інші члени виконкому та не дали йому договорити.
- А, наприклад, товариство для хворих на цукровий діабет: 1500 гривень – придбання музичного центру. Це першочергова задача цієї громадської організації? – не заспокоювався фінансист.
- Вони дуже просять, - пояснив пан Кухаренко. – Для супроводження музичних заходів.
- Для міської організації «Багатодітна сім’я», - Віктор Едуардович тримав марку. – Придбання національних костюмів для художнього гуртка. Вони професійний гурток організовують?
- Для власної самодіяльності.
- Тобто члени організації будуть виступати перед членами своєї ж організації?
- Ціна костюмів – 2000 гривень, - здивовано підсумував пан Бистров.
- Там п’ять костюмів.
- Я вибачаюсь, - втрутився пан Сенькович. – А загальна сума яка?
- 177300 гривень.
- А у цьому році яка була?
- 138400 гривень.
- Що стосується новорічних подарунків, - почав начальник фінансового управління. – Я особисто не розумію: навіщо організації «Багатодітна сім’я», що складається із 180 родин, у яких виховується 500 дітей, …150 новорічних подарунків? Яким чином вони будуть ділити 150 подарунків на 180 сімей?
Оксана Володимирівна Тунік-Фриз також весь час намагалася втрутитися у розмову та висловити свої думки, але робила це якось сором’язливо та боязко, ніби овечка серед зграї вовків. Мабуть, тому ніхто не звертав уваги на її пропозиції й вона замовкала після двох-трьох слів.
Коли ж зайшла мова про те, що одній громадській організації з міського бюджету фінансується оренда номеру на дев’ятому поверсі готелю «Градецький», не витримав і міський голова.
- Олександре Володимировичу, - звернувся він до пана Буцка, - давайте, може, щось у комунальній власності для організації знайдемо, а не будемо фінансувати номери у «Придеснянському».
- Що за питання? Що за питання? – забубонів над вухом Станіслава Віхрова Олег Шеремет, коли міський голова поцікавився його думкою. Пан Шеремет на кілька хвилин «випав» із зали, можливо, зачарувавшись словами пані заступниці, яка з -надцятої спроби все ж таки висловила свою думку.
- Є такі організації, - повідомив Олег Семенович, - які взяли гроші й до цього часу не відзвітувалися.Привіт із запізненням
Десь на 30-й хвилині засідання, в перерві між появою наступного доповідача, мер Соколов згадав, що забув привітатися із чоловік у костюмі «в смужечку», а тому підвівся, підійшов до нього і потиснув йому руку, попередньо вибачившись.
- Ми вважаємо, що у бібліотеках повинні бути і книги, і електронні ресурси. Це книги на дискетах. Поки що в нас таких тільки 61 подарований примірник, - говорить помічниця одного із доповідачів, що говорив про ситуацію із бібліотечними фондами міста. – Ми будемо їх купувати, але це не означає, що користувачі будуть ці книги завантажувати і безкоштовно ними користуватися.
Далі говорили про квартири: їх «роз приватизацію», передачу в комунальну власність тощо. Говорили довго, гаряче, ставили доповідачу численні запитання.
- Все одно шось я… - незрозуміло жимав плечима начальник фонду комунального майна Буцко.
Станіслав же Віхров та Олег Шеремет почали в цей час говорити про щось своє прямо під носом міського голови.
- Якщо треба, організуйте перерву, вийдіть, - нагримав на них мер, як на шкідливих школярів. Заспокоїлися. - Там вручали ордери на квартири не справжні, - почав щось цікаве міський голова. – Ну як не справжні, спрощені, так сказати…
Слід зауважити, що за всі рішення члени виконкому голосували виключно одностайно, а Оксана Тунік-Фриз підіймала руку ще навіть до остаточного закінчення обговорення.
А про квартири все говорили й говорили, на відміну від питань декількох наступних доповідаючих, які тільки заходили, віталися й виходили. Їх ні про що не питали та, звісно ж одностайно, голосували по пунктам їх програм.Комунальні вітання
- Зберіть усіх юристів і розберіться, - наказав мер Соколов, маючи на увазі незрозумілий для членів виконкому механізм передачі «розприватизованих» квартир у комунальну власність. Після цього міський голова підвівся і розкрив вікно, яке знаходилося за його спиною. Спекотно...
- Добрий день членам виконкому, - м’яко, ніби ситий кіт пересуваючись по підлозі, привітався виключно з членами виконкому начальник міського управління ЖКГ Вадим Антошин. Пан комунальник також прийшов зі своєю програмою, але питань до нього не було, і його відпустили після півхвилинного перебування у залі.
- Дякую, всього найкращого, - попрощався Вадим Леонідович. Цього разу з усіма.
Далі виступав чоловік невеличкого зросту з вусами, якого ледве було видно з-за трибуни. Можливо, саме цей факт смішив пані Тунік-Фриз, бо вона не зводила з оратора очей та кілька хвилин тримала посмішку на обличчі.
- Запропонуйте їм купити музичний центр для хворих на цукровий діабет, - зробив комусь пропозицію Віктор Бистров.
- А ви закон про корупцію читали? – миттєво поцікавилася в нього пані Тунік-Фриз.
- Не для нас же купити, а для хворих на діабет, - пояснив Віктор Едуардович.
Між тим, чоловік низького зросту говорив про бажання спиляти якісь дерева, зокрема, на вулицях Ушинського та Береговій.
- Одне дерево – дві тисячі, - дивувалися деякі члени виконкому.
Посміявшись вдосталь із доповідача, Оксана Володимирівна підвелася й, стукаючи по підлозі «конфетками «Стріла», покинула залу. Через кільки хвилин після евакуації пані Тунік-Фриз евакуювався і пан Шеремет.
- А питання по рекламі можна? – звернувся до міського голови пан Глиняний. – Колеса з БелАЗу, що рекламують шиномонтажі на вулицях міста, у яку сферу входять? Я вже декілька разів просив знести колесо по вулиці Бєлова 5.
- Записуйте, - сказав комусь міський голова.
- Ці колеса треба прибирати, - продовжував пан Глиняний. – Є реклама, хай беруть дозволи, платять гроші і замовляють.
- А п’ять гривень - це дорого? – поцікавився у присутніх міський голова щодо ціни квитка на перегляд рибок у чернігівському акваріумі.
- Так там більше 10 акваріумів, - пояснив Олександр Буцко.
- А хоч красиво?
- Ну, буквою «Г», - описав красу начальник фонду комунального майна.
Під кінець засідання повернувся до зали секретар міської ради Олег Шеремет, а члени виконкому розглядали рішення щодо надання матеріальної допомоги (100 чи 200 гривень) деяким чернігівцям. Давали по 200. Тим, кому вирішували давати.

Источник: Чернігівська загальнополітична газета "Високий вал" | Прочитать на источнике