Молитва учителя на щодень і на все життя

Святою називали учительську працю світочі духу української нації Григорій Сковорода, Леся Українка, Олександр Довженко, Олесь Гончар, а про роль учителя в житті кожної людини якнайкраще мовив І.Я. Франко: «Вчительство - велике діло любові, терпеливості і самозречення. Учителя ніхто не може замінити». Той, кого називають Учитель, сіє зерна знань, добра, любові, гуманізму. Відповідальність за те, чи колоситимуться щедрії поля нашої рідної землі, яким буде завтрашній день країни, чи виростуть достойні спадкоємці вікової культури і духовності українського народу, його невмирущої величі й слави, - лежить на учительських плечах.
Сьогодні, здається, всі сходяться на тому, що найбільша цінність у світі - кожна людина. Учитель і є творцем людини нового часу, нового світу. Найперше, йдеться про те, що саме учитель і школа (не заперечуючи ролі батьків і не зменшуючи ролі суспільства й держави) мають дбати про основи створення найбільш сприятливих умов моральності суспільства, його правових та гуманістичних основ (засад).
У вихованні кожної дитини, як гідного громадянина своєї землі, свого роду і народу, власної держави - України, на першому місці повинні бути гуманізм, добропорядність, патріотизм, морально-етична зрілість, активна громадянська позиція, професіоналізм.
Важливо в час дитинства і юності прищепити кожному вихованцеві ціннісні настанови, загальнолюдські й національні, щоб ці настанови стали внутрішнім законом і генератором добра, творчості, постійного самозростання і самовиховання. Щоб, врешті-решт, людина була розумною і шляхетною, чесною і працьовитою, щирою і совісною, відповідальною і добропорядною. Це шлях до людського щастя. І саме ця мета є вінцем у вихованні та навчанні дітей.
Вдячний долі і своїм учителям, що обрав педагогічну професію, 32-й першовересень зустрів у школі. Працюю за покликанням, віддаючи дітям своє серце. Цьому усіх нас вчить найславетніший із педагогів 20 століття, наша слава і гордість Василь Олександрович Сухомлинський, а його вічна книга «Серце віддаю дітям» стала справжньою педагогічною Молитвою на всі часи. Взяв собі за правило читати й перечитувати твори В.О. Сухомлинського, щоразу пізнаючи і відкриваючи для себе щось нове у педагогіці.
Із чистою совістю та гордістю за те, що я Учитель, написав ось ці рядки:
Я серце дітям віддаю
Щоденно, щогодини,
Святою вірою живу
В майбутнє України.
Ця віра з прадіда мого
Живе донині,
Твори Красу, роби Добро
Своїй країні.
Вона найкраща в світі цім,
Немов перлина,
І найдорожча нам усім –
Моя Вкраїна.
Зі святом, дорогі колеги! З Днем учителя!
Леонід Ржепецький,
завкафедрою національного виховання муніципального колегіуму, заслужений працівник культури України, відмінник освіти України.

Источник: Вечерний Николаев | Прочитать на источнике