У день 63-х роковин смерті у Тлумачі пошановано пам’ять Івана Макуха

У п’ятницю, 18 вересня, в місті Тлумач було пошановано пам’ять міністра внутрішніх справ ЗУНР, видатного громадсько-політичного діяча Івана Макуха (17.09.1872 – 18.09.1946рр.). В покладанні квітів до його меморіальної дошки взяли участь заступник голови районної ради Іван Ціник, керівник апарату райдержадміністрації Ігор Рибчин, начальник відділу з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю, у справах преси та інформації апарату райдержадміністрації Олександра Чаплінська, заступник міського голови Микола Гульванюк.
Біографічна довідка.
Народився І. Макух у 1872 році в селі Дорожеві, у присілку Мельники Долішні Самбірського повіту в селянській багатодітній сім‘ї.
У 1882 році в десятирічному віці він пішов у перший клас Дорожівської місцевої школи, яку успішно закінчив і в 1887 році поступив до Дрогобицької гімназії. Під час навчання в гімназії, жив разом з майбутнім письменниками Василем Стефаником та Лесем Мартовичем. За радикально революційні погляди Іван Макух був виключений з Дрогобицької гімназії. Він успішно закінчив Львівську українську академічну гімназію, яка на той час до певної міри була елітарною. Продовжив своє навчання І. Макух на юридичному факультеті Львівського університету.
Почав свою адвокатську практику у 1901 році, працюючи в Науковому товаристві імені Т. Шевченка у Львові. Тут він зустрічається і разом працює з видатним українським істориком Михайлом Грушевським. В цей час Іван Макух проводить велику громадську роботу, будучи діячем Української Радикальної партії і редактором її органу „Новий громадський голос”.
З 1 січня 1907 року І. Макух відкрив адвокатську канцелярію в м. Товмачі, де проводив активну і широку громадсько-політичну діяльність. Саме за його ініціативи, при матеріальній і юридичній підтримці, по селах повіту починають засновуватися перші осередки товариств „Просвіта”.
Активну політичну діяльність він розгорнув у 1908 році, коли був обраний послом до Галицького Сейму і став у ньому заступником голови Українського Сеймового Клубу. Будучи членом підкомісії сеймової реформи у 1911 році, він вимагав, щоби третина сеймових мандатів належала українській громадськості Галичини.
Під час першої світової війни брав активну участь у політичній праці Української Національної Ради і Культурної Ради, що займалася культурно-просвітницькою працею.
І. Макух вів послідовну боротьбу за людські права та вирішення долі українського народу на шляхах державотворення.
Період з жовтня 1918 до січня 1919 року особливий у його житті. Він тісно пов’язаний з проголошенням і становленням ЗУНРу на землях Тлумаччини. У жовтні 1918 року засновуються і виходять перші номери „Товмацьких вістей”. Загальна Українська Рада призначає Івана Макуха державним повітовим комісаром.
Іван Макух особливо проявив себе як політик-державотворець, ставши секретарем праці й будови в першому Секретаріаті Західно-Української Народної Республіки. Ще більш яскраво проявив себе як український патріот, займаючи пост міністра внутрішніх справ Західно-Української Народної Республіки з січня 1919 року, перебуваючи на другому місці після президента К. Левицького.
Після завершення національно-визвольних змагань повернувся в Товмач 19 січня 1921 року і знову почав адвокатську діяльність.
У міжвоєнний період він активно захищав українців Тлумацького повіту від переслідувань польської влади, займався громадсько-просвітницькою діяльністю. Про це він докладно описує в своїй книзі „На народній службі”, розділ ІІІ „Моя діяльність на Товмаччині”. У цей період він очолює Українську Радикальну партію, обирається до польського сенату, стає послом сейму польської держави. Перебуваючи на цих посадах, активно захищає інтереси українського народу. Під час приходу в Галичину більшовиків І. Макух перейшов на нелегальний стан і таким чином залишився живим тому, що його ім’я значилося у списку більшовицьких жертв Станіславської тюрми.
Нелегко було І. Макухові й під час німецької окупації. Щоб не потрапити до рук більшовиків, І. Макух з родиною виїжджає на Захід. 18 вересня 1946 року в Зальцбургу (Австрія) він помер.

Источник: Івано-Франківська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике