В Петрилові відкрито меморіальну дошку полковнику УПА Миколі Твердохлібу

У неділю, 17 травня, у с. Петрилів Тлумацького району пройшли урочисті заходи (мітинг-реквієм та відкриття меморіальної дошки) з нагоди вшанування 55-ї річниці з дня загибелі полковника УПА Миколи Твердохліба (псевдо „Грім”, уродженця с.Петрилів) та Дня пам’яті жертв політичних репресій.
У заході взяли участь голова райдержадміністрації Василь Сенів, голова районної ради Анатолій Поліщук, заступник голови райдержадміністрації Ігор Денькович, заступник голови районної ради Анатолій Поліщук, керівник апарату райдержадміністрації Ігор Рибчин, сільський голова с. Петрилів Ольга Домин, отець Павло Дутчак, декан Тлумацький УГКЦ, отець Євстахій Гасяк (місцевий священнослужитель УГКЦ), голова Всеукраїнського братства ОУН-УПА Михайло Зеленчук, голова Братства ОУН-УПА Карпатського краю Фотій Володимирський, делегація вояків УПА з Богородчанського району, голова районної станиці Братства ОУН-УПА Карпатського краю Андрій Критович, ветерани УПА, громада і гості села.
У своїх виступах голова райдержадміністрації Василь Сенів, голова районної ради Анатолій Поліщук наголосили на важливій ролі, яку відіграла УПА у становленні української державності та вручили Почесні ювілейні відзнаки з нагоди 100-річчя від дня народження Степана Бандери двом членам районної станиці Братства ОУН-УПА Карпатського краю Дмирту Проценку та Перту Хоркавому.
Голова Всеукраїнського братства ОУН-УПА Михайло Зеленчук та ветеран УПА Дмитро Верхоляк поділилися з присутніми своїми спогадами про полковника Миколу Твердохліба. Із закликами національного єднання у запальних промовах до присутніх звернулись голова Братства ОУН-УПА Карпатського краю Фотій Володимирський та голова районної станиці Братства ОУН-УПА Карпатського краю Андрій Критович.
Отець Павло Дутчак, декан Тлумацький УГКЦ та отець Євстахій Гасяк (УГКЦ) відправили панахиду за полеглим Миколою Твердохлібом та іншими Героями, які поклали свої життя на вівтар боротьби за незалежність України. Опісля відбулося урочисте відкриття та освячення меморіальної дошки Миколі Твердохлібу, розміщеної на будинку, де він народився.
На завершення племінниця Миколи Твердохліба – Любов Тведохліб-Януш подякувала усім присутнім за вшанування його пам’яті, а голова Всеукраїнського братства ОУН-УПА Михайло Зеленчук подякував представникам районної влади за належне вшанування пам’яті полковника УПА і вагому працю в піднесенні національної свідомості серед населення краю.
Історична довідка. Микола Твердохліб народився 1911 року у с. Петрилів. Закінчив торгову школу в Станіславові. З 1945 - у керівництві Станіславського обласного проводу ОУН, з 1947 - керівник Карпатського крайового проводу. Полковник УПА, командир IV округи "Говерла" УПА-Захід з 1944 по 1949рр. Зранку 17 травня 1954 року криївку командира, замасковану на схилі гори Березовачки біля с. Зелена Надвірнянського району, оточив загін карателів. Ввечері, знищивши архів, полковник „Грім” прийняв кулю. Пішла з життя і його дружина, повстанка Ольга Герасимович.

З вибухом польсько-німецької війни знаходився на території Засяння, де особисто познайомився з Романом Шухевичем. До УПА Микола Твердохліб вступив у 1943 році. Займав у ній високі посади: виховник, пропагандист, сотенний, курінний і аж до командира УПА-Захід. Вів непримиренну боротьбу з усякого роду окупантами: польськими, мадярськими, німецькими і, найдовше, з московськими. Рік за роком минали. Микола і Ольга завжди були поруч. Скільки страждань завдавали важкі переходи по засніжених Карпатах: облави, засідки, переслідування лютих ворогів, голод і холод і... двоє діточок.Арештують сестру Миколи, в якої переховувався син Ярема. Дитину віддають в сирітський притулок і виховують по своєму. Маленька донечка помирає від запалення, а син росте без любові і материнської ласки.
В ту довгу і холодну зиму 1953-54 років в бункері зимували, крім Твердохлібів, Анна Попович, Лука Гринішак, Ярослав Обрубанський і Михайло Зеленчук. Вціліли лише двоє. Решта впали смертю героїв. Бій розгорівся на світанку 17 травня і тривав до вечора. Коли були знищені всі архіви, останніми набоями Микола відібрав життя своїй дружині і собі, щоб не потрапити живими до рук ворога. Ціна втрати талановитого воєначальника для повстанського руху була незмірно велика і безповоротна. По-суті, його загибель символізувала кінець національно-визвольних змагань, які тривали з 1942 по 1954-55 роки Так вмирали герої за волю України. Це був 1954 рік.
Аж через довгих 40 років Студентським Братством м.Надвірна на горі Березовачці с.Зелена відновлено бункер "Грома", встановлено високий хрест на тому місці, де пролилася їхня кров. Не рік, не два, а цілих 12 років вело боротьбу з окупантами героїчне подружжя в неймовірно важких умовах повстанського, тернистого життя. Їм належиться увіковічнити пам'ять в бронзі чи граніті, а також у великих книгах. І це обов'язково буде. В другому томі Літопису України їхні імена вже внесені золотими літерами.

Источник: Івано-Франківська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике