Газета «Прибузький вісник», №6 від 20.01.09. «Первомайщина зобов’язана бути успішною» (актуальне інтерв’ю)

Кор.: - Володимире Михай­ловичу, почався новий рік, а з ним нові чий старі пробле­ми і завдання, які можливо вирішити лише при взаємодії обох гілок влади.
В.М.: - Щодо співпраці з орга­нами самоврядування, то нам нічого ділити: у нас спільні про­блеми, спільна реакція на них, спільна думка і дія. Не самою роботою і хлібом насущним живе людина, тому на обох гілках районної влади лежить спільна відповідальність щодо задоволення й інших потреб нашого населення.
З усією відповідальністю за­являю: районна рада і райдержадміністрація - це єдина команда, яка працює на спіль­ний результат. РДА підключається до виконання усіх ра­йонних програм. Не пам’ятаю випадку, щоб у мене з головою райради Олександром Федоровичем Маковієнком були якісь принципові розбіжності чи погляди на ту чи іншу проблему.
Так само завжди знаходимо і постійно відчуваємо розумін­ня і підтримку з боку голови об­ласної держадміністрації Олек­сія Миколайовича Гаркуші та голови обласної ради Тетяни Василівни Демченко.
Вирішення проблем Первомайщини знаходять підтримку з боку державних органів, Прези­дента та Уряду. Так, за рахунок Ташлицької програми здійснено цілу низку важливих робіт. На­самперед, це газифікація смт. Підгородна, сіл Синюшин Брід, Кримка, підключення до. газу цілого комплексу закладів у сет лищі Кам'яний Міст (дитсадок, культурний центр, сільська рада). Лише завдяки ррзумінню і підтримці з боку голови облдержадміністрації О.М. Гаркуші ви­рішилося питання будівництва очисних споруд інспекційного відділення районної лікарні і дав­ня проблема водопостачання в Лисій Горі. А ще ж і проведено реконструкцію трьох сільських ФАПІв та двох дитячих садків теж із залученням коштів облас­ного бюджету.
Кор.: - Зараз чи не найпопулярніше слово "криза". Ні в кого вже немає сумнівів, що вона не те що прийшла, а й упевнено крокує Украї­ною. Яка ситуація у Первомайському районі?
В.М.: - Аналізуючи здобут­ки і втрати 2008 року і планую­чи, рік наступний, не можна об­минути болючу тему економіч­ної кризи, яка закономірно при­йшла і в Україну. Тим більше, що підстави для її виникнення формувалися багато раніше. По-перше: стара проблема па­ритету цін на сільськогоспо­дарську продукцію. Коли в часи мого головування в колгоспі за одну тонну пального я відда­вав 1750 кг соняшнику, то те-' пер треба віддати 5-6 тонн. Не­відповідність цін така разюча, що ніяка державна підтримка не зможе компенсувати втра­ти господарств, вона неадек­ватна ситуації у ціновій політиці.
Це щодо агропромислового комплексу. Але ж район має великий потенціал з видобут­ку граніту, його переробки. Віднедавна додалися ще й ро­довища піску і коаліну. Це вза­галі цінна сировина високої якості. Маючи в перспективі великі обсяги будівництва доріг у зв'язку з Євро-2012, могли б розраховувати на ве­ликі замовлення своєї про­дукції. Та будівництво нині при­пинено, мусимо й ми призупинити роботу кар’єрів. Підкреслюю: явище це тимчасове, згодом все стане на свої місця. Після кризи завжди відбувається підйом економіки.
Залучення іноземних інвестицій знову ж таки через ниніш­ню нестабільність у країні поки що неможливе. Це, в першу чергу, стосується уже згадува­ного мною родовища коаліну в Кінецьполі. Та все ж ми встиг­ли залучити одного солідного інвестора - мова про гранітний кар'єр у Лисій Горі. Ще вагомі­ша співпраця очікується від діяльності маслопереробного заводу на станції Бандурка.
Та навіть при не надто спри­ятливих нинішніх умовах ра­йонний бюджет формується на 80 відсотків за рахунок видобувної промисловості. І не лише районний, а й обласний, і державний. У державі призупини­лося будівництво, це вплину­ло і на наш район: раніше щоро­ку одержували по 1,5 млн. грн. на розвиток комунальних доріг, а в цьому році - ні. Так само вперше за останні роки, коли ми одержували 4-5 млн. грн. на розвиток газифікації, то в ни­нішньому -ні копійки.
Щодо проблеми безробіття. Справді, в селі робота в основ­ному сезонна. Але є мож­ливість кожному бажаючому попрацювати собі на заробіток, а своїй громаді - на користь. Це громадські роботи, які фінансує служба зайнятості.. Минулого року 109 чоловік та­ким чином знайшли собі робо­ту. У нас велика нестача закладів і працівників сфери надання побутових послуг, ве­ликий дефіцит сільських меха­нізаторів, навчених працюва­ти на новій високопродук­тивній техніці. Крім того, бага­то робочих рук потребувати­муть новий гранітодобувний кар'єр (с. Лиса Гора) та маслопереробний завод ст. Бандур­ка). Держава йде назустріч тому, хто сам береться щось робити, проявляє ініціативу і наполегливість.
Кор.: - Серед нестабіль­ності і невпевненості так хо­четься відчути надію на тим­часовість нинішньої ситуації. В.М.:
- Звичайно, кому ж цього не хочеться. Та з кожним прожитим роком все більше переконуюся у давній істині, що все пізнається в порівнянні. Та у вирі щоденних справ і про­блем важко знайти вільну хви­лину для такого осмислення. Лише в дорозі, коли за вікном машини пропливають старан­но оброблені або, навпаки, запустошені поля - тоді й вини­кають думки про час, в якому довелося жити й працювати, про втрати й здобутки, про людей, з якими тебе звела доля.
І ось який висновок з тих роздумів: Первомайщині так багато дано Богом чи природою, що вона просто зобов’язана бути успішною. Аргументи? Будь ласка. По-перше, район знаходитьсяна перетині автомобільних та заліз­ничних шляхів сполучення. Наше многоріччя сприяє оптимальним кліматичним умовам для успішного землеробства. Слід підкреслити важливу обставину, що на кожного жителя Первомай­щини припадає понад 3 гектариорної землі. Порівняйте: по Україні -0,68га, у Франції-0,31 га. То кому ж як не нам на наших чор­ноземах успішно використо­вувати усі ці блага і жити у добробуті, та благополуччі? По-друге, багато попередніх поколінь працьовитих хліборобів залишили нам не лише генетичну пам'­ять і любов до землі, а й практич­ний досвід і високий приклад- понад два десятки імен Героїв Соціалістичної праці. Тож за та­ких умов не маємо морального права працювати гірше, ніж вони, відповідно, й жити - заможно, культурно, як і гідно людині.
Тому у нинішньому році, який я називаю роком Роботящого Вола, бажаю усім первомайцям і, насамперед собі працез­датності, а також ініціатив­ності, бадьорості у досягненні поставлених цілей. Згадаймо: у США в роки великої депресії американці навчилися усміха­тися наперекір обставинам. Чи ж ми, українці, не били лихом об землю у часи великих скрут? З козацькою відвагою і прадідівською мудрістю ру­шаймо у рік новий, і хай він буде не роком терпіння, а роком зви­тяжних перемог і здобутків.

Л.Лисогурська

Источник: Миколаївська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике