Моя мова

Колись давно, ще в школі, прочитав «Война і мір» Льва Толстого. Програмний твір. Звернув увагу, що дворяни в розмовах постійно збивалися на французьку, яка була для них рідною (це було для мене відкриттям). Французька перекладалася у посиланнях внизу сторінок. Виявляється, що першою мовою Пушкіна теж була французька. А він вважається ледь не основоположником московської мови.

Щось подібне мало місце і в творах Генрика Сенкевича (лише замість французької була латинська). Прочитав усі його твори польською. На той час вже пристойно нею володів (опанував самотужки). Сенкевич був першим лауреатом Нобелівської премії з літератури. Вразило те, що у творах Сенкевича латина навіть не перекладалася.

У кінці совка працював 4 сезони позаштатно в «Інтуристі» гідом-перекладачем з групами польських туристів. Запитав у «пілота» (так поляки називали свого старшого групи) чи всі поляки знають так добре латину, що розуміють її без перекладу. Той сказав, що такого не може бути. Я спеціально з’їздив додому і привіз один з 3 томів «Потопу» Сенкевича. Навіть поспорили на $10. То тоді було в еквіваленті більше, ніж середня місячна зарплата в УССР. Підключили польського арбітра. Я виграв. Але ті десять баксів так і не отримав. Це єдиний випадок, коли я можу сказати щось погане про польських туристів.

Московські дворяни почали масово переходити з французької мови на тоді ще геть не зрілу московську після загарбання Москви Наполеоном. Вважалося не патріотичним р...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике