Оксана Стефанівна і гудок Ахметова

Я був би не я, аби не висловився з приводу того, що її текст (мова про Оксану Забужко - ред.) (чи кілька, не бачив змісту) переклали російською з української під час війни з Росією для потреб західних русистів.

Про подвійні стандарти, які притаманні сформованій особистості пані Оксани, не говоритиму. Вона вміє викручувати все, в чому бере участь, не просто на свою користь. Вона подає кожен такий процес як месіанство, правильну просвітницьку діяльність, порятунок світу від русского мира. Її ніхто на планеті Земля не здатен ані переговорити, ані перекричати. Якби був сегмент некомедійного стендапу, пані Оксана цю нішу одноосібно б зайняла.

Власне, вона - майстер саме розмовного жанру. Прекрасна актриса, я не жартую. Але є одне але: пані Оксану в Україні сліпо люблять за те саме, за що жорстко критикують.

Вона - творець передусім форми. Від неї завжди багато шуму, гармидеру, за яким нічого не стоїть. Істини, які вона приписує собі та називає себе Касандрою, насправді прості, очевидні й часто банальні. Вона цікава насамперед як особистість. Той випадок, коли за форму (дивись монолог Голохвастова) пробачаєш усе. Бо така розумна, аж страшно.

Але всі ці роздуми та висновки мають один недолік: чинні, працюють ЛИШЕ в межах України. І то в певних "бульбашках". Оксана Стефанівна дурить сама себе, коли вважає, що мегапопулярна, відома та впливова на Заході. А отже, перекладений з української російською текст її авторства донесе нарешті ...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике