Володимир Ємець - йому сьогодні 85...

Сьогодні ювілей мого доброго старшого приятеля і частого співрозмовника — народного художника України Володимира Ємця. Йому було би 85, якби хвороба не забрала тіло у скромну і запущену могилу на Яцево, а душу — у вічні чертоги, які він розмальовує Богу. Бо й там треба красу наводити… Він малював мене і самого, і з сином. Ще й хотів, щоб я попозував йому фігурою для портрету Сковороди в повен зріст (тоді я був ще худий).

А переговорили ми про мистецтво, українську історію, його село Довжик, КГБ, що «пасло» його всю життєву дорогу, про комуністів-обкомівців, і про борщ, який він майстерно варив у своїй майстерні на останньому поверсі будинку по Магістратській… І про художній музей, яким він карався дуже довго, коли комуняцька влада віддала відреставровані площі державного музею приватній збиральні Дєдова, бо той мав кума-покровителя в обслузі Кучми…

Говорили і про шведську епопею його старшого брата, який військовополоненим був у Швеції, закохався в дівчину, але СРСР їх розлучив. Він обіцяв приїхати до неї. Уже на схилі літ Анатолій Ємець з’їздив до Швеції разом з братом — художником. І до нього прийшла та давня дівчина, що стала бабцею; йшла з чоловіком і сином; першими словами її було: «Як же давго ти їхав!». А Володимир зробив цілу серію «шведських» робіт…

Бо він лишався митцем. Тим, який міг відстоювати свою приватну свободу ще в глухі часи. І Володимир Дрозд опублікував у московській газеті статтю «Дело о бороде». Який малює комуніст...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике