Про мовний скандал у Буковелі і не лише

Учора до мого сина з фронту приїжджав друг дитинства. Я знаю цього хлопчика з 2 років. (Ви стопітсот разів чули про зросійщених захисників, і думаєте, що всюди так, але є й інші ситуації – і такі ситуації не виняток). Він Розповів, що в їхній роті немає російськомовних. Може було двоє, але й вони розмовляють з усіма українською. Позиції ворога так близько, що коли ті щось кричать між собою, то наші це чують. Якою мовою перегукуються вороги? Московською. Коли наші хлопці беруть полоненого і допитують його, якою мовою він говорить? Московською.

- Уявіть собі мій стан, коли я приїжджаю в Київ і чую тут московську мову. Мене реально смикає! Як я повинен після фронту це сприймати? Моя реакція – я чую ворогів!

А тепер про Буковель. Мовний конфлікт. Військовий на реабілітації зробив зауваження бізнесюку і його силіконовій тьолці на відпочинку, щоб не розмовляли поруч з ним мовою ворогів, бо його це тригерить. Парочка послала військового в Бахмут.

До яких пір будуть продовжуватися в нашій країні ці психологічні тортури над україномовними?
Чи бачили ви це відео? Подивіться. Я вражена, настільки виважено говорить військовий. Його цькують, а він спокійний. Не кричить, не хапається за ніжку стільця. Більше, він не просто врівноважений, а й чи не усміхнений з голосу. І знаєте що? І мене це не радує! Ні! Бо ми, українці, насправді, вже задовбалися тримати марку за будь-яких обставин. Ми задовбалися у відповідь на несправедливість говорити спокі...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике