Репліка про премію

Вибачте, прекраснодухі, але я не поділяю захоплення цьогорічним присудженням (?) Шевченківської премії.

Бо, по- перше, указу Президента про присудження нема. Є тільки заява Комітету премії, де вказано, що Комітет все підготував і подав Президенту. Виходить, що в офісі Зеленського (знов Єрмак, який чомусь скрізь присутній) премію відмовились присуджувати? До речі, а що з премією Василеві Шкляру, який через Табачника відмовився був її отримувати?

По-друге, я зовсім не захоплений лауреатами. Бо тут, схоже, вручення за принципом паровозика - дали премію Тарасу Компаніченку з його "Хореєю козацькою", і думають, що вони вивезуть непомітно всіх інших. Безумовно, це найвдаліше присудження Національної Шевченківської премії - Тарасу і його товариству.

Але, скажімо, Віталію Портнікову - ну, хіба від бідності нашої публіцистики, бо знаю його писання від початку 90-х років і зовсім не в захопленні. Бо, на відміну від багатьох захоплеників, я - читаю. Ще від того часу, коли В.Портніков гордо писав: "Український єврей - це як рідкісний птах" і подався на Москву. Не склеїлося. Вернувся в Україну. І пише про все на світі - від близькосхідних воєн до Латвійської православної церкви. Знає- не знає, а пише. Такий собі поверхахапайко. З нальотом, до речі, українозневажництва - типу, та скільки ж вам, українці, розказувать як треба жить! Да, і логорея, вибачте - це не публіцистика...

Нічого не можу сказати про поетесу Катерину Калитко, бо не чит...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике