Бузинова пищалка

Із одкровень Федорця.

«Сиділи ми якось після вечірні із нашим священиком під церковною липою, вели тиху задушевну бесіду про діла земні й небесні. Отець Серафим несподівано й питає: «А от, Федорцю, якби вам судилося в час урочний стати перед Господом. Щоб ви подали Йому для виправдання своєї присутності на цім світі?» Я не довго думав, бо раніше думав про се довго. І кажу: «Я поклав би перед Ним пищалку». – «Що?» – здивувався панотець. «Ну, сопілку з бузини…

Колись у дітвацтві я зі своїм вуйком випасав корови на дальніх вигонах. А він був добрий гравець на всіх інструментах, ходив по весіллях з гудаками-музиками. Хлопчик Василько, син косаря, сидів під деревом і зачаровано слухав. Я підійшов до нього і простягнув ліскові горіхи. Але той не сягнув за ними. Тоді я увидів, що на його очах більма. «Якк милота! – мовив він захоплено. – Ти чув, як файно грали?» – «Се я», – збрехав я. «І ти сам годен зладити таку пищалку?» – «Айно», – збрехав я. «А мені міг би зладити? Я віддав би тобі свого зайця. Він дома у клітці». – «Легко, – втретє збрехав я». Доти я ніколи не майстрував сопілок, але видів, як се робив вуйко. Ретельно вибирав гілку бузини в палець товщиною, обрізав, заглушував верхній отвір наполовину корком, протинав щілину, в яку струмінь повітря мав потрапити у цівку, різьбив губник, довго висікав квадратний голосник, який і зроджує голосову нуту, пробивав шилом денце, свердлів дірки, які потім затискаються пальцями для висоти звучання…

...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике