Із записок провінційного читача: Звіад Ґамсахурдіа

Зрозуміти – чому при шаленій підтримці грузинами українців так проросійськи поступає грузинська влада можна з книги «Звіад Ґамсахурдіа. За незалежну Грузію (автобіографія)», видану в Києві 2020 року видавництвом «Zалізний тато».

9 березня 1956 року у Тбілісі радянські війська розстріляли на вулицях майже 500 грузинських юнаків. Для маленької нації це величезна втрата. Сталін також, попри своє грузинське походження, не щадив одноплемінників – і на війну було мобілізовано всіх придатних чоловіків (повернулися менше половини), і репресії були такими ж, як і скрізь в СРСР. Корупція, про яку знали у всьому СРСРі, розквітла особливо при першому секретарю ЦК Грузії Мжаванадзе, а Шеварднадзе її активно продовжив. До речі, Шеварднадзе тут – «білий лис», як його грузини називають… Русифікація там була також тяжкою.

…1957 року Звіада разом з іншими націоналістами судив Верховний суд Грузії, але строки дали сміховинно малі – від 3 до 5 років. Умовно. Про таку вільготність не могли мріяти українські засуджені антирадянщики… Автор не пояснює нічого, хіба що натякає на дружні стосунки його батька – видатного письменника з грузинськими урядовцями.

У біографії Звіада Ґамсахуріда багато дивного – скажімо, заслали його в якесь чабанське селище, де й дружина з ним жила до холодів. Уявити таке щодо українських в’язнів Левка Лук’яненка чи В’ячеслава Чорновола – неможливо. Отже, в Грузії радянська влада все ж була менш комуністичною? Чи Звіад з нею співпрацюва...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике