Собі, на новоліття

Дивилася щойно "П'ятий елемент"- п'ятий чи й більше раз. Сьогодні звернула увагу на фразу, яку повторює один з героїв фільму:"Головне- не час. Головне - життя". Сьогодні вони якось особливо лягли на душу. Бо 19-річний Аполон зробив набагато більше для України , загинувши на мінному полі Брянщини, ніж я, в свої сімдесят три. Час для того, щоб зрозуміти "що є життя, що є людина"(Ірина Жиленко). Щоб нещадно усвідомити, скільки насправді триває твоє життя і як ти обійшовся з ним...Я люблю своє життя.Не тому, що воно якесь виняткове: ні, не безгрішне, і не святкове, і марнотратне - щодо часу. Мені подобається витрачати час на те, що мене цікавить - читати книжки, спостерігати і думати про людей, поринати в розмови, іноді не розуміючи, що мене так захоплює в тому.

Життя моє і багатолюдне, і самотнє. Багатьох людей я розгубила, багато з них навмисно чи ненароком загубили мене. І це добре - сили вже не ті, щоб бувати всюди і - ніде! Наодинці з собою теж є про що думати і що робити. Локдауни-ковіди відкрили мені істину про те, що ключ від самотності вже не в моїй кишені, ні: нас заперто зовні. Добре, якщо це лише моє відчуття.

Війна одразу стисла внутрішню пружину (може,душа і є та пружина) з такою силою, що розумієш : перемога або смерть, а інакше навіщо жити?!Біда не в тім, що прожито "три чверті шляху" і це твоє "озаріння" майже ідентичне з рухом стрілок на біологічному годиннику.Біда в тому, що хочеш від себе значно більше, ніж фізично можеш - не станеш б...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике