Розіпнутий поміж червоним та синьо-жовтим

Нині 130 років від дня народження драматурга Миколи Куліша. Для тих, хто не читав- мій нарис про нього "Розіпнутий" із книжки нарисів про наших класиків "Відкинуті і воскреслі" :

"Розіпнутий поміж червоним та синьо-жовтим. Саме так склалася доля видатного українського драматурга Миколи Куліша (1892-1937 рр). Його доля була ущерть наповненою великими і страшними контрастами.

Народився у наймитській родині. Мама Уляна рано померла, батько Гурій був алкоголіком. Здавалося, що хлопчика рано висушить наймитське життя. Проте видряпався! Вижив також у неспокійні отроцькі та парубоцькі роки, хоча не раз Біла Пані обдавала крижаним подихом.

Постійно пориваючись до незвіданих галактик відчуттів та почуттів, любив свою дружину Антоніну і свою одружену Музу, із якою вів довгу переписку, Олімпіаду Маслову-Корнєєву, яку називав Ладушкою…

Був більшовиком, що симпатизує українській крові і пам’яті. У своїй «Патетичній сонаті», яка спершу потрясала, а потім перелякала радянську театральну Москву початку 30-их, вже звучатиме на повен голос, наперекір усьому соцреалістичному канонові: « Ми, Ступай-Ступаненки, хочемо, щоб нація наша чужих чобіт не чистила! Пора! Вільними стати пора! Мусимо сісти на коні й мчати по наших козацьких степах разом з орлами і вітрами!» У самому серці СРСР було (звісно, що за несподіваним недоглядом, а може, волею Провидіння) поставлено драму, яка підривала однозначність дозволеного ситим рабам радянського мистецтва! ...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике