Генерал, що пішов проти системи

Його вдячно мають пам'ятати два народи - український і кримсько-татарський, бо генерал Петро Григоренко боровся за свободу обох. Щоправда, мали б шанувати і росіяни, бо ж він захищав і Росію від нацистів і від комуністів, коли став членом - засновником московської Гельсинської групи. Але на вдячність від росіян, тотально зазомбованих імперською пропагандою рашизму, наразі сподіватися не доводиться.

А ось українці мали б згадати сьогодні 115-у річницю видатного українця, із Запоріжчини родом. Він народився 1907 року і був організатором комсомолу в рідному селі, ставши навіть членом ЦК ЛКСМУ. Голод 1933 року благополучно обминув, бо в цей час навчався та служив у військах, де інформація мало просочувалась. Вірив він тобто партії і Лєніну- Сталіну, як мільйони його ровесників. Хоча коли 1938 року заарештували в Запоріжжі його брата - він, слухач військової академії, добився прийому у генерального прокурора сумновідомого Вишинського і, як не дивно, система відступилася - брата випустили, а кількох організаторів репресій посадили. Ну, як не увірувати у справедливість радянської влади?

Петро Григоренко воює на Халхин- Голі, де отримує поранення. Потім друга світова, де він - начальник штабу, поранений, стає полковником, отримує ордени і медалі.

Після війни викладає у військовій академії, захищає кандидатську дисертацію, отримує звання генерал- майора, виступає автором 83 робіт з військової науки.

ХХ з'їзд КПРС став переламним і Пе...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике