Двохсотий ранок Широкої війни

Сумніваюся, що на фронті згадають такий ювілей – їм ніколи. Або роблять справу, або відключаються, щоб поспать – організм вимагає розрядки від напруження боїв, обстрілів, наступу і перемог. Бо там, де ми бачимо сьогодні задощений ранок Головасіка – вони бачать кров, піт і болото під ногами. Війна – це не кіношні кадри радянських героїчних фільмів, проте підняття нашого прапора над будь-яким Високопіллям чи Кураховим має бути для нас не менш красивим, ніж режисерське американського на Іводзімі. Попри кров, піт і бруд.

Двохсотий ранок на Сіверщину прийшов з дощем. І вчора, їдучи на Сосницю, не полишала думка: як зимуватимуть мешканці Новоселівки – бо я бачив їх потрощені росіянами хати. Символічно, що модульні будинки, надані Польщею, стоять за монументом загиблим у другій світовій війні. Після Перемоги на монументі загиблих у російсько- українській війні буде не менше прізвищ…

Про швидкий контрнаступ українського війська на Харківщині і Донеччині та Луганщині знають всі. Балаклія, Куп’янськ, Вовчанськ, Ізюм, Лиман – чесно кажучи, тільки зараз Україна вивчає свою географію: думаю, вчора у Гуглі найзатребуванішими були запити карт цих місцин. І після війни треба зробити так, щоб туди поїхали подивитися закарпатці і волиняни, галичани і подоляни. Так, як і в Херсон, Голу Пристань, Генічеськ чи Давидів Брід. Ну, а в Крим і без спонуки поїдуть )

Вражені європейські столиці коментують наступ українців чітко: після перемоги українська нація бу...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике