Moskovia versus pax fenno-ugrika quo vadis

Наш світ уже вкотре огорнули сутінки, які зародилися й прийшли зі Сходу, затуливши нам сонце. І знову Ненька-Україна – славнозвісна Terra Cossacorum – із відкритим забралом встала на захист Європи, як і колись до того. Але нині ми не одні, про що свідчать постачі різного озброєння та грошової допомоги з країн Заходу. Водночас на нашому боці є й ті, про яких досі говорять стиха, ніби не помічаючи. Мова про численні корінні народи ресурсної федерації Московії, якщо конкретніше – фіно-угрів, національне пробудження та усамостійнення (набуття довгоочікуваного суверенітету) яких становить загрозу для кремлівського режиму.

Прикро, що деякі громадяни України, зір яким цілком природно застелила лють до окупантів, намагаються не помічати уярмлені століттями етноси. Окремі наші співвітчизники, здебільшого у соціяльних мережах, навіть припасовують до отари росіян/московитів тих, чию історію, мову, культуру й традиції не знають і знати не бажають, адже так легше ненавидіти. Не буду адвокатом "хороших русскіх", оскільки їх, як відомо, не видно у тепловізор; спробую стати захисником пригноблених Кремлем фіно-угрів (комі, мокша, ерзя, марі, удмуртів, мансі тощо). Одразу наголошу, що й серед них є "білі ворони" на службі окупанта. Тá хіба у родині не без виродка, згадаймо манкуртів Івана Носа чи Володимира Винниченка, перш ніж шукати в оці чужого скалку, варто вийняти з власного колоду.

На тепер украй важливо усвідомити, що дезінтеґрація та фраґментація РФ не можлив...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике