День 105. Дерев' яна шия.

На жаль, пілатес не пішов мені на користь: напруга у плечах і шиї стала ще сильнішою. Схоже, гантелі зараз не моє, треба спробувати щось інше. Шия і плечі болять і наче дерев'яні. Спробувала працювати, але мізки теж наче задубіли - не робота, мука суцільна.

Навіть просто голову вертикально тримати - вже складно. Довелось лягти і читати Гаррі Поттера, аж поки не настав час зустрічі арт-терапевтів. Дівчата малювали горщики, я теж швиденько зробила свій і вирішила перенести на папір напругу в шиї. Малювала - і відчувала, як біль трохи зменшується. Після цього вже знайшла сили запхнути себе у ванну і у воді розминати м'язи. От за що люблю арт-терапію: швидко та ефективно змінює стан і настрій на більш ресурсний. Поки милася, подумала: а як там хлопці на передку? Ті самі, що тягають на собі зброю і броніки? Навряд чи в них є можливість залізти у ванну або викликати масажиста. Закинулися ібупрофеном - і вперед!

Точно! Ібупрофен!
Ванна теж трохи допомогла - я вже змогла приготувати вечерю, а таблетка ібупрофену взагалі зробила диво. Через деякий час, ідучи до Інни Адруг за розсадою, я вже могла вільно крутити головою на всі боки.

Подумала, що зараз ми всі, на різних рівнях, відчуваємо безпорадність. Ми не в змозі змінити або запобігти великій кількості нещасть, що відбуваються в Україні. Кожного дня руйнуються будинки, гинуть люди. Українці потерпають в полоні і в окупації. Завдається шкода природі. Спалюється і викрадається зерно, що ма...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике