Історія Москалівського прапора або Язик мій - ворог мій

Сімнадцять днів окупації стережений «бабусею Надією» (втіленою в дереві талановитими майстрами), котра, як і завше, сиділа на пеньку з постолами в руках, трьома васнецовськими богатирями, писаними на полотні невідомим сільським малярем, та двома портретними зображеннями Великого Кобзаря майорів прапор України у Москалях. Попри те що тисячі одиниць ворожої техніки, подеколи зупиняючись та розглядаючи територію з етнографічними елементами, прогуркотіло повз. Та все ж до певного часу...
…Щоб зарядити повербанки та безперебійник, за відсутності світла, довелось їхати в сусіднє село, де курсуючи безлюдною сільською вулицею, був приємно вражений: на воротях одного з приватних будинків був прилаштований невеличкий український прапорець.
«От тобі й на! – подумалося. – Людина, до котрої у багатьох склалося негативне ставлення, виявилася не просто не з лякливих, а й справжнім патріотом!».
Однак лише декілька велосипедних обертів відділяли від нової несподіванки, цього разу неприємної: над вхідними дверями громадського закладу
стриміло лише пусте древко...
Коли колесував уже в напрямку дому, вулиця не була безлюдною, час від часу когось зустрічав і, відповідно, мав кому висловлювати обурення щодо побаченого. Крім того, почувши від декого, що «Америка розв’язала війну...», ледве стримався, щоб не заїхати по нахабній пиці чи, як мінімум, не відправити за російським кораблем.
Вийшло навіть дізнатися «з перших вуст», що прапор зняли раніше, тобто до...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике