Сергій Борщевський: З чистою совістю на свободу

Адекватна частина суспільства протестує проти московських гастролерів, засуджує вітчизняних артистів, яких тягне до Росії, як собак під колесо, обурюється українськими спортсменами, що після змагань фотографуються з російськими… А як щодо письменників? Щодо тих, хто перекладають і друкують в Україні промосковських авторів і самі друкуються в закордонних виданнях з сумнівною, кажучи делікатно, репутацією?

Поштовхом до цих роздумів стала оприлюднена 25 вересня на сайті Національної спілки письменників України інформація про п’ятий міжнародний фестиваль-конкурс “Причал на Поштовій”. Власне, не про сам фестиваль, а про те, що “за рішенням літературного об’єднання перекладачів НСПУ Гран-прі отримав конкурсант з Болгарії Захарій Іванов”. Обурила не так відверта брехня, оскільки спілчанського об’єднання перекладачів не існує, таке об’єднаня є лише при Київській організації НСПУ, і його досі очолював я, як ім’я новоспеченого лауреата. Бо мені ніколи не спало б на думку пропонувати нагородити цього болгарського москвофіла. І не просто москвофіла, а перекладача віршів Сєргєя Лаврова, міністра закордонних справ Росії, одного з найодіозніших представників кремлівського режиму. А що нормальній людині важко в таке повірити, пропоную відповідне посилання на болгарське джерело: https://hu-hu.facebook.com/spisanie.svetovete/posts/3407464785975553.

Посилання достовірне, адже взяте зі сторінки видання “Световете” (“Світи”), редактором якого є сам Захарій Іванов, один і...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике