Послали братів туди, де мох...

Геловін, кажете...
А от вам справжній упирячий вищир і скорб вселенська: Парламент Естонії, як багатий брат з естонської казки (втім, у нас теж є подібна), послав "бідних братів" - фіно-угорські народи Росії, які попали зараз в Чекістані Кощієві в лапи, як кур в ощип, - лісом, буквально. Північ, сказав їм, - там, де мох.

(Що Естонія довгі роки була для фіно-угорських народів Росії чимось на кшталт американської діаспори для нас на рубежі 1980-1990-х, я знала від естонських письменників - ціле минуле десятиліття, ще донедавна, вони з перемінним успіхом пробивалися на виступи в Саранськ, Йошкар-Олу, і далі по мапі, - везли в Росію марійські, удмуртські, комі і т.д. книжки, словники, підручники, на які коштів російській державі завжди чомусь бракувало, брали участь в обговоренні тамтешніх навчальних програм, у комп'ютеризації шкіл, і все це було таке до зубного болю знайоме, тільки зі зсувом на 30+ років, що я мимоволі, поза суто літераторським жахом од перспективи зникнення БУДЬ-ЯКОЇ, хоч би й найменшої зі світових мов, відчувала ще й чисто емпатичний азарт: ну хай, хай би і в них вийшло вискочити з зубів упиреві, "держитесь там" (с)!

А потім РФ прийняла отой фашистський закон про "необов'язковість вивчення мови корінного населення" - і ми там були, ага, для нас він брежнєвсько-андроповський, це після нього почалась обвальна русифікація 1970-80-х, тими темпами винародовлення, од яких ми не оклигали й досі...

А потім було самоспаленн...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике