Здобуття Білоруссю державної незалежності в 1991 році

Після завершення Другої світової війни в Білорусі наступні десять років ще тривала підпільно-партизанська національно-визвольна боротьба. Надалі білоруські патріоти вже мирними засобами намагалися протистояти комуністичному тоталітарному режиму, його імперській політиці.

Український та американський історик Роман Шпорлюк у 2000 році дав таку оцінку політиці СРСР у другій половині 1960-х – початку 1980-х років: «У найкоротшому і найточнішому визначенні епоха Брежнєва в історії Білорусі й України була періодом, протягом якого Москва докладала різноманітних, систематичних і координованих зусиль, аби викорінити українську й білоруську мовну, культурну та історичну ідентичність. Масштаб цієї політики був таким, що його навіть важко порівнювати з подібними діями в інших регіонах СРСР. І Білорусь, і Україна були об’єктами найбрутальніших намагань асимілювати ці дві східнослов’янські нації. Українська та білоруська культури викорінювались у різні способи. Одним із методів було знищення україномовної системи освіти, вітчизняних газет і журналів, скасування національних інституцій, політичні чистки. Ці гнітючі сюжети все ще чекають на своїх літописців та істориків».

Із 1985 року в час загострення кризи комуністичному тоталітарному режиму СРСР, яка в історії відома як «політика перебудови», починається новий етап і білоруського національно-демократичного відродження.

У Білорусі чорнобильська трагедія разом із відкриттям масових поховань жертв 1937-...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике