З грибного полювання

Уже котру ніч неможливо спати спокійно. Перед заповіченими очима на зміну вчорашнім городнім розсипам картоплі постають хороводи біляків на лісових галявинах...

Примарний велосипедист летить крізь темряву ночі, не відчуваючи дорожніх вибоїн, які чатують ледь не на кожному метрі дороги, не боячись шипатих гілок акації під колесами залізного коня. Навіть страх нічних кошмарів не холодить спину їздока. Тишу сонного сільського царства несподівано порушують нащадки рятівників Риму, а слідом - вторить собака, намагаючись виправдатись перед господарями, навіть не підозрюючи як уже їм набрид своїми нічними серенадами. Нарешті промайнули затемнені вулиці сусіднього села. Колеса велосипеда вперто сунуть під гору, а піднявшись, раптово гальмують перед височезною стіною кукурудзяного поля, вдалині за якою темніє лісовий масив наповнений заповітними грибними скарбами. Ось тут нарешті прокидається свідомість імпульсивного їздока, який починає розуміти, що прорахувався: на екрані мобільника лише четверта година ночі. Яскраві зірки, якими засіяне все небо не збираються так рано полишати свої позиції, та поступатись місцем сонячним променям. Велосипедист усвідомлює, що благословенне світло проллється на землю щонайменше за дві години... Та нічого не зробиш, доведеться набратись терпіння і чекати. Ситуацію розряджає споглядання воістину чудного шатра нічного небозводу, розділеного навпіл чумацьким шляхом, який так і манить у зіркову далечінь, а обидві ведмедиці, здається, навпаки ...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике