Безликий козак- фавн з відрізаного вуха Сіверщини

Старшинський рід Лобисевичів, як й старшинський рід Кулішів, не був пов”язаним, безпосередньо, із Сіверськими Атенами, але оскільки більшість маєтностей цього роду належать до того краю, який можна назвати відрізаним вухом Гетьманщини та оскільки новгород-сіверський гурток було оголошено таким, що не існував, загадкового та майже безликого Лобисевича можна й треба пов”язувати саме із Черніговом й під його безликістю ми розуміємо майже тотальну й через те трохи дивну та трохи лячну, але, водночас, красномовну відсутність його зображень, хоча людина, яка належить, якщо й не альтернативній українській історії, то, принаймні, належить альтернативному українському канону, не повинна мати обличчя, або ж повинна мати надто багато облич, нагадуючи античного Протея та зазнаючи цілої низки майже чорнокнижних перевтілень від кощавого хлопця із козачою зачіскою у кружечок до рум”яного, щокастого й фавноподібного епікурейця у напудреній високій перуці за останньою паризькою модою — його демонологічні трактати, писані вишуканою старогетьманською латиною вважаються апокрифічно не доведеними та апокрифічно підваженими, його переклади тих французьких реакційних філософів, які не перетравлювали й не сприймали щуроголову якобинщину, майже нікого не цікавлять, але найбільш дивною та найбільш дошкульною втратою є те, що кудись під час численних сіверських пожеж та повеней поділися перероблені та спрощені ним еклоги Вергілія й ми, навіть, не знаємо достеменну кількість цих еклог та які самі із екл...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике