Чомусь згадались Хрущов і зять Аджубей...

Хрущову показали канкан, а провокаторша танцюристка намагался з ним сфотографуватися, задерши спідницю якомога вище. Микита Сергійович спокусу витримав. Чи то вік вже поважний, чи то вишкіл партійний, чи дружина Ніна Петрівна (Кухаренко між іншим, руки в боки, і мені все одно, на яке око в тебе сповзла тюбетейка) ) поруч стояла. "Мы в Советском Союзе привыкли любоваться лицами актеров, а не их задами", - згострив Микита.

Я на самоізоляції, або у внутрішній еміграції. Вже скоро, як тиждень принципово не читаю новин. Однак, чув краєм вуха, ніби у вас візит до Сполучених Штатів, безумовно важливий для України, і хай він був би успішним. Уявляю, як у мозковому центрі ламають голови і б'ються об стіни, щоби подати його як подію тисячоліття, хай і меншу, ніж Хрещення, але точно вагомішу, ніж Томос. Мій книжковий черв нагадав, як в 1960 році в Радянському Союзі видали грубезний том про одинадцятиденне! заокеанське турне Хрущова - "Лицом к лицу с Америкой".

Той документальний роман явно випав із потоку сірого чтива, продукованого комуністичним агітпропом. У світ вийшла трохи підлабузницька, ідеологічно вивірена, але надзвичайно читабельна і вельми цікава погодинно розписана історія про перший візит радянського лідера за океан, завдяки якому в СРСР з'явилися лінії із виробництва пепсі і, здється, сосисок. Книгу написав Олексій Аджубей, зять Хрущова, чоловік його доньки Ради, народженої, до речі, у Києві. Тому злі язики називали його "околоРадським жуком". Заз...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике