Загадковий Кнут Гамсун...

Незважаючи на те, що майже всі його твори були перекладені на французьку мову, незважаючи на те, що за мотивами його творчості відзнято чимало фільмів і передач, незважаючи на те, що, на відміну від багатьох інших, його книги «не застаріли і не вийшли з моди» (Губерт Ніссен), Гамсун й надалі лишається таємничою фігурою для французької публіки.

У 1920 році Гамсун отримав Нобелівську премію з літератури. Його часто порівнюють з Діккенсом, Ібсеном і Ґорьким. Однак Гамсун був не тільки реформатором норвезької мови і найвидатнішим норвезьким письменником XX століття, хоч і це значить дуже багато. У своїй передмові до американського видання «Голоду» Ісаак Башевіс-Зінгер (перекладач роману «Вікторія» на іврит) пише: «вся сучасна література цього століття бере початок з його творів». Мабуть, саме тому творчістю Гамсуна зачитувались і захоплювалися такі різні автори як Томас Манн, Генрі Міллер, Октав Мірбо, Андре Жід, Джон Голсуорсі, Андре Бретон, Герберт Велс, Бертольт Брехт, Франц Кафка, Роберт Музіль, Девід Герберт Лоуренс, Жан Полан…

Кнут Гамсун був правдивим ворогом сучасного світу. Однією з найяскравіших особливостей його творчості була відраза до буржуазії. Як також і до індустріального суспільства, до сучасності з її капіталізмом і урбанізмом, до влади грошей, якій він протиставляв свій ліричний реалізм. Але було б помилкою бачити в ньому лишень популістського романіста або селянського співця, що творить оди землі, «яка не збреше». Так, у природі Гамс...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике