Боротьба за білоруську незалежність: національний рух у 1920-1930 роках

Існування та боротьба Української Народної Республіки та Білоруської Народної Республіки, які хоч і зазнали поразки від загарбників червоної Росії, стало однією з головних причин створення більшовиками їх радянських альтернатив. Це дозволило, нехай і у спотвореній формі, отримати українцям і білорусам певну ерзац-державність.

У 1920-х роках комуністичний режим змушений був надати офіційний статус білоруській мові і культурі в рамках радянської політики коренізації у створеній маріонетковій Білоруській Радянській Соціалістичній Республіці. Проте, ця політика, яка закінчилася на початку 1930-х років, супроводжувалися інтенсивною русифікацією і терором щодо білоруських культурних і соціальних еліт.

Якщо піком політичних репресій в Україні був Голодомор-геноцид 1932-1933 років, то для невеликої Білорусі справжньою катастрофою став «Великий терор» 1937-1938 років, який продовжувався до нападу нацистської Німеччини на СРСР в 1941 році під час Другої світової війни. Масштаби розстрілів історики не можуть достеменно визначити через засекреченість документів репресивних органів СРСР в архівах сучасної Білорусі.

Водночас вже наявні підрахунки та оцінки білоруськими та зарубіжними дослідниками змушують жахнутися жорстокості комуністичного режиму.

Найвідомішим із 8-ми місць поховання жертв радянських репресій в республіці є Куропати. Це лісовий масив на північній околиці Мінська, де були виявлені масові поховання людей, розстріляних НКВ...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике