Мої шпигунські пристрасті в закритому "Космосі"

Мене учора запитали „в якій, холєра ясна, школі КДБ” я навчався. І одразу ж пригадались аж два випадки безпосереднього спілкування з тією „конторою”. Сьогодні розповім про перший, а коли стане духу – про другий.

Отож... До Московської Олімпіади 1980-го року в Москві якраз навпроти станції метро „ВДНХ” югославські будівельники за французьким проєктом звели для іноземних туристів 24-поверхову будівлю готелю „Космос”. А наш другий курс восени того ж року, звісно, після Олімпіади вже, перевели в новий гуртожиток на вулиці Космонавтів, метрів десь так за 800 від того готелю. І нашому Юрі Крамеру, киянину, до речі, прийшла в голову геніальна ідея спробувати знайти там підробіток.

Ми посунули туди утрьох і нас... взяли! Запропонована нам робота полягала у митті мармурової підлоги вестибюля нульового поверху спеціальними електричними машинками, бо радянські тітки зі швабрами та великими мокрими ганчірками дуже лякали іноземців, а тих машинок опанувати не могли, бо боялись небаченої техніки. Тож ми нагодились вчасно і прямо-таки врятували фірму від ганьби – от чого в Юри Крамера не віднімеш, так це його знаменитої чуйки на подібні речі! Нам платили за це несусвітні гроші – сто десять карбованців на місяць, тоді, як стипендія була лише сорок. Ти приходиш увечері після навчання, під’єднуєш довгим шнуром свою машинку до розетки й починаєш ходити за нею туди-сюди, ідеально збираючи з підлоги московську грязюку та лишаючи після себе тільки вологий слід, що аж пах...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике