Кон- серв- ва- ція!

Є така улюблена літня розвага українок. Консервація...

Щороку кожна господиня, десь отак опісля Різдва, заглядає у льох, бачить повнісінькі полиці, на яких сумовито, у пузатих баночках, нудяться варення, компот, огірки мариновані, огірки квашені, огірки з кетчупом, огірки з часником, огірки шматочками... Поруч - помідори, помідори з морквинням, помідори з виноградом, помідори під часниковим снігом... І ще там два десятки баночок аличового соусу, малинове варення, агрусове "Мохіто", абрикосова "Фанта"...

Дивиться молодиця на те все і щиро починає божитися, що цього року ні тобі баночки закрутки готувати на зиму не буде. Але тоді приходить літо. І душа обливається крівцею, коли бачить як гірко черешням, що гронами звисають з смарагдів листя. І не витримує душа української молодиці тої муки, тої спокуси! Розум ще пробує відбиватися, приводить якісь аргументи на зразок: "ти ж обіцяла... Та хто його їсть"...

Та руки вже самі починають мити і стерилізувати баночки та обривати черешню. І фсьо... То кінець... Почалося і його, той запущений процес, вже не зупинити. У своєму нестримному бажанні консервувати українка може позмагатися хіба з яким маніяком. Ледь убгавши у баночки врожай черешні, хапаємося за полуницю. За полуницею - смородина, вишні, порічки, лохина. ПотОму починаються огірки. Огірки -то окрема сторінка, то не просто закрутка - то страшні "нєрви", бо вже така падлюча культура той огірок, що частенько бере та й лупить у льоху "салютам...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике