Якби німий язик умів заговорити...

Темна нічка для злодіїв, наче мати рідна, котра завжди рада прикрити своїх дітей, якими б вони не були добропорядними чи непутящими.

Отож, в одну з таких ночей на обійстя Апанаса Клоновця завітали непрохані гості. Залізли попід стропом на горище, звідки поцупили господареву ватну юпку, що висіла перекинута через бантину; не оминули і підвішену за крокву торбу із салом. Та й цього їм здалось замало, тому вирішили заглянути ще й до комор, яких у заможного господаря було аж дві. Але попри всі намагання, потрапити всередину їм не вдалося. Міцні комірні двері витримали навалу, не підвели замки, секретів яких грабіжники не змогли вирахувати. Дещо понівечені знаряддями злому – «фомками» – комірні двері господар запримітив відразу, всередині одної з комір знайшов і відмичку, якою злодії через отвір для ключа у дверній лутці намагались відчинити засовку, яка, як вони вважали, мала бути нижче цього отвору. І це було їх головною помилкою...

А от покражу з горища господар помітив пізніше, після чого довго лаявся: «От прАнцава плємЄта, через тую дІЕрку мУОг бі прелІЕзті хіба що тхУОр».

Апанасова хата була крита міцним листовим залізом, а по піддашшю, по всій довжині стін, були прилаштовані товсті кругляки-підстрішники, які закривали зовнішній доступ на горище. Потрапити туди дорослій людині було майже неможливо, зробити це міг хіба який «щуплячок» або ж дитина.

Революційні події в країні для більш-менш заможних верств населення не пр...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике