Шкарлєт і Ломоносов, сурядність і підрядність

От ми обурюємося плагіаторами рівня Шкарлета. Ясно, плагіатори теж різними бувають. Рівень Шкарлета -- це рівень шкільного плагіату при написанні творів. Наш рівень падіння: докторська дисертація=шкільний твір

Але Мих. Ломоносов теж був плагіатором, запозичивши граматику Мелетія Смотрицького. Плагіат теж дуже залежить від політичних умов, а ще від творчих геніїв. От якби не Пушкін, то хтозна, чим би той плагіат Ломоносова скінчився. А так завдяки Пушкіну вийшов русскій язик.

Наш Гоголь теж чимало зробив для становлення російської мови. Гоголь допоміг рос. інтелігенції так, як і галичанин Копієвич свого часу допоміг з гражданкою царю Петру І. Взагалі мені здається, що глибинна відмінність між укр. і рос. мовою таки в синтаксисі.

Українці віддають перевагу сурядності, а росіяни -- підрядності. Саме через це російська мова складніша, вона в силу нагромадження цих підрядних речень є інтелектуальною, а наша сурядність простіша, прозоріша, а звідси вже крок до примітиву. Але з часом підрядність взагалі сплітається в клубок, який важко розплутати. Одначе вам кажуть: ви просто дурний, тому нічого й не розумієте, хоча насправді маємо ми справу з псевдоінтелектуальною маячнею підрядних речень. Я люблю сурядність. Хай вона проста і мужича, але ж сурядність теж має багато переваг, перша з яких -- ясність думки. Ясна думка як цілість ніякий не примітив. Це окремі типи чи типочки, що прикривають відсутність думки сурядною ясністю, нестерпні.

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике