Ховали Гепу...

Так прозивався у своєму кримінальному середовищі Геннадій Адольфович Кернес. Бо всі більшовики мали клички - так Ульянов став Лєніним, Джугашівілі - Сталіним, Бронштейн - Троцьким, Радомисльський - Зінов'євим, Розенфельд - Камєновим і так далі... А Кернес і був справжнім большовиком - від грабунків і вбивств, з чого починали большевики Російської імперії і з чого почали збагачення і большевики 90-х.

Тоді - іменем революції, а професорські недобитки навіть вивчили слово "експропріація", що для простих хамів переклали як "Грабь награбленное!". Нинішні ж гепи і допи, ахмєтови і коломойські з рабіновичами вкупі навіть не утруждали себе теоріями самовиправдання - просто грабували і вбивали. І не тільки совість вбивали, але й тих, хто на їх кривих стежках стояв, навіть якщо вони були з їхньої мази - згадаймо донецького Брагіна, харківського Кушнарьова, знов же таки Щербаня... А скільки безіменних у штольнях Донбасу!

Знаменно, що черга харків'ян, яка йшла з революційними гвоздичками пошанувати свого міського голову, огинала - сахалася від пам'ятника Тарасу Шевченку. Ну, не дивно - нутром же вони чують пекуче слово Тараса: "Чого ж ви чванитеся, ви, сини сердешної Украйни? Що добре ходите в ярмі? Ще лучче, як батьки ходили? Не чваньтесь - з вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили"...

Ех, "Харків, Харків, де твоє обличчя?" - зітхав колись син дяка з Чернігівщини, зламаний більшовиками - гепами Павло Тичина. Ото воно й було, теє обличчя - в...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике