Про радянську "безкоштовну" медицину

Помилиться той, хто зараз гадає, ніби я почну з висміювання чи нападок на лікарів, медсестер та санітарок. Спробую, як і в попередньому дописі, лише змалювати реальну картину 30-60-літньої давнини, свідком якої я був. Коли характеризувати радянську лікарню тих років одним словом, то це буде, звісно, слово «режим». Те, що розуміється під таким словом, виникло, гадаю, ще в 20-30-х роках минулого століття, коли радянська медицина поставала, як система. Цьому передували страшенна відсталість царської Росії, жахи громадянської війни, розруха і той стан, в якому опинилось суспільство. Радянська медицина виникла в процесі індустріалізації та колективізації, як одне з ними ціле і з тими ж, звісно, методами тотального контролю.

Знайомство з лікарнею у всіх без винятку починалось із ванни. Хворий, майбутній пацієнт мав бути перш за все оглянутий в голому вигляді та помитий – а раптом у нього воші, короста, ознаки сифілісу? Це було доцільно в тридцятих, але в восьмидесятих... Одяг хворого «изымался», дезинфікувався і передавався на зберігання лікарні. Натомість йому видавалась лікарняна смугаста піжама і капці, що звались «Ні кроку назад!». І він швидко починав розуміти, що «тут» зовсім не так, як «там».

Всюди білий колір, якщо не рахувати панелей стін, що були пофарбовані густою зеленою чи синьою фарбою, білі кахлі на підлозі, залізна койка з продавленою панцирною сіткою, запрана білизна на ліжку, подушка з вати, протяги від вікна, а ще особливий лікарняний за...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике