Чи був Голодомор у 1934-му на Чернігівщині?

Не таким вже й безтурботним видався для селян Чернігівщини рік 1934-й. У Шестовиці Чернігівського району рівень смертності в 1934 році перевищив рівень 1933-го (66 проти 56). Схожа картина мала місце і в Рудці того ж району: 45 померлих в 1933-му і 56 – у 1934-му.

Наприкінці січня 1934 р. у Понорницькому районі 24 сім’ї опухли від голоду в колгоспі імені Сталіна, 25 сімей – у колгоспі імені Молотова, 6 сімей – у колгоспі імені Петровського. Схожа картина і в інших колгоспах, хіба що масштаби менші. Як наслідок, у районі поширилася епідемія висипного тифу.

Ще гірші справи в Прилуцькому районі, особливо в колгоспах Яблунівської МТС, які дуже важко пережили Голодомор і тепер знову голодували. А до всього – бездушне ставлення до окремих колгоспників з боку керівництва: «с. Боршна – колгоспниці, дружині червоноармійця, родина якого минулого року вимерла, не дали коня, щоб привезти жому з заводу, і вона мусила на собі везти сані за 30 км, с. Полова – Степаненко Юхим, родина якого опухла, день у день працюючи в колгоспі, допомоги не одержав».

В лютому 1934 р. секретар Новгород-Сіверського райкому КП(б)У В. Талалай також повідомляє про «продовольчі труднощі». Тобто чимало сімей вже настільки виснаженні недоїданням, що починають пухнути. 500 господарств починають пухнути в 9 колгоспах Малодівицького району.

У Семенівському та ряді інших районів 50% колгоспників в середині лютого 1934 р. вже деякий час «харчуються сурогатами», причому...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике